Братик.

Минуло 2 роки

«Минуло 2 роки»

Ці роки хлопецю далися нелегко.
Як би він не намагався почати нове життя,знайти нових друзів,зробити гарне майбутнє..він не міг знайти людей і тримати поруч з собою,в кожній людині він шукав Мінхо..Але таких як він більше нема,він единий на цілий світ.
Кожну ніч Джісон захлинався в своїх сльозах від болі,від відстані між ними. Він хотів вірити,що Мінхо його досі чекає там..у тій квартирці з котиками які постійно шугалися Джісона..у темній кімнаті наповненою їхнім юнацьким сміхом,а головне першим справжнім коханням.

Хану виповнилося 19 років,вже рік повноліття і Джісон насмілився поїхати до Мінхо.
Чи було йому страшно?дуже! Чи думав Джісон,що Мінхо забув за нього і розіб'є йому сердце?постійно! Чи хотів Джісон знов побачити посмішку Мінхо?Неймовірно.

Літо. Знов літо,наповнене лише спогадами і моментами з Мінхо.
Джісон збирав свої речі,поки мама була на роботі. Вона не знала за цю поїздку..і не повина. Вона б не пустила хлопця.
Сьогодні в нього рейс,а якщо точніше через 4 години,як раз коли повина повертатися мати.
Дозбиравши речі юнак залишив невеликий лист на столі у кімнаті мами

«Я їду. Я не знаю,чи повернусь. Чому не сказав?Ти б завадила,а я більше не можу терпіти таке життя. Не хвилюйся,я поїв,цілую»

Він вийшов з квартири і поїхав у аеропорт.
Через декілька годин пройшовши все у аеропорті і сівши у літак,хлопець увімкнув навушники і думав як відреагує Мінхо на його приїзд.
Чи прийме він його як обіцяв у листі?..А може прожене?А може взагалі скаже,що в нього є відносини..

Цей страх був всередині хлопця,але бажання зустрітись було більше..тому через декілька годин він вже прилетів.
Вийдячи з літаку хлопець зробив великих вдох відчуваючи прохолодне повітря..до болі рідний та знайомий запах,болючі спогади і історії крутилися у голові.
Вже вечір,Джісон сідає в автобус і їде до найближчої зупинки,з якої дійде до будинку Мінхо.
Хлопець вирішив залишити речі в еаропорту у спеціальній шафці,щоб не таскати речі по всьому місту.
Хлопець їхав пів години і нарешті почув назву своєї зупинки і вийшов. Він побачив знайомі вулиці,які майже не змінилися через стільки часу. Змінилися лише люди,їх сміх який став більш дорослим,їхні думки які більше не такі дитячі... Їх проблеми та розуміння життя. Всі виросли,стали доросліше..Так само і Хан з Мінхо..вони виросли.