Братик.

Мінхо?

На ранок перший прокинувся Мінхо.Обережно відкривши свої очі,хлопець одразу побачив перед собою миле й сонливе обличчя юнака,на що він тільки посміхнувся глянувши на це,а тоді тихонько встав з ліжка і підійшов до шафи,взяв футболку з шортами і почав тихо одягатись. Він трохи не зрозумів,чому Джісон був одягнутий,а він ні,але його це не дуже турбувало,на душі була ейфорія.
Одягнувшись Мінхо вже майже підійшов до Хана,щоб його розбудити,як подзвонили у двері. Мінхо побіг відчиняти,і після гучного клацання замку він нарешті відчинив двері. Перед ним стояв батько і мама Хана.
-Добрий ранок,ви ще спите?Де Хан?-тихенько спитала мати,заходячи у коридор.
-Добрий..я вже не сплю,а Джісон ще так.-потираючи око відповів Хо.
-Ну тоді ми тихо будемо. Доречі,ми обдумали сприводу кімнати Хана,і купили лише шпалери,бо зрозуміли,що там все нормально,тому через декілька днів вже кімната буде готова.-сказав Батько вже у вітальні.
-Тобто..він більше не буде спати зі мною?-спитав Мінхо трохи засмученим голосом.
-Так,чого не радий?-спитав Пан Со Хек.
-Та ні..я радий.-Відповів Мінхо,а тоді пішов до своєї кімнати.
Зайшовши туди хлопець побачив досі сплячого Джісона. Мінхо обережно підійшов до нього,а тоді приклав свої теплі вуста на чоло Хана і затримав їх там,насолоджуючись цим дотиком.
-Мінхо?-спитала жінка різко і неочікувано зайшовши у кімнату і Мінхо за мить вже посунувся від Хана.
-Ам..Є..Тойво..Мені здалося,що в нього жар і...ну знаете як міряють температуру без градусника..ха-ха.-нервово почав говорити Хо.
-Ладно...Тоді,що з температурою?
-З якою?А..ну...все гаразд,мені здалося напевно..А ви чого зайшли?-намагючись перевести тему спитав Мінхо.
-Хотіла розбудити Хана.
-Я зараз розбуджу його,не хвилюйтесь-нервово посміхнувшись мовив Мінхо.
-Гаразд тоді-жінка вийшла.
-Ебать..-тихо мовив Мінхо відчувши полегшення всередині тіла,а тоді він знов нахилився до Хана і ніжно провів своєю рукою по легкому і приємному волоссю хлопця. Від ніжних і теплих дотиків  Джісон прокинувся.
-Мм?Добрий ранок.-мовив Хан сідаючи у ліжко.
-Добрий,сонечко.
-Як мило..нам треба поговорити сприводу вчора.-мовив Джісон потираючи свої очі.
Мінхо сів на край ліжка біля хлопця і почав дивитись на нього,а тожі сказав:
-Щось не так..?Ти передумав?
Хан деякий час мовчав,від чого серце Мінхо почало стискатися і заважати спокійно дихати хлопцю. Він почав дуже глибоко вдихати,тіло трохи тремтіло,а думки йшли все далі і далі.
-Вибач,я тільки прокинувся,довго думаю. Хотів спитати,чому ти це питав саме в такий момент..?
-А..-з полегшенням сказав Мінхо.
-В такі моменти людина не контролює свої думки,вона не може придумувати брехню,думати як відповісти,вона говорить правду..Тому,це був единий шанс чесно поговорити.-відповів Мінхо водячи пальцем по простирадлу.
-Хахах..Класно придумав..-сміючись відповів Хан.
-Щож..Також зранку тато мені сказав,що твоя кімната буде готова через декілька днів.
-Це означає..що ми не будемо спати разом?-з ноткою суму спитав Хан.
-Вірно.
-Блять..Ну с хуялі нахуй.
-Хані,що за слова?не все ж так погано.
-Та ну піздець,нема слів.
-Ну тут я згоден,повний піздець,я вахуі.
Якусь мить вони мовчали,але Мінхо нарешті сказав:
-Давай погуляємо?можемо з Феліксом в Хьонджином.-запропонував юнак.
-Я згоден!-відповів Хан і хлопці встали з ліжка і підійшли до шафи. Вони одягнули дуже схожі речі,а точніше білі майки,чорні шорти чорні кеди,тим самим зробивши ніби парний одяг. Вони повідомили батькам,що йдуть гуляти і швидко вийшли з будинку. Вони бігли і сміялися поки йшли до парка. Вони лоскотали один одного і бавилися. Добігши до парку,хлопці вирішили спокійно дійти до легендарної лавки. Трохи пройшовшись парком,хлопці зустріли Фелікса і Хьонджина,а тоді привіталися.
-Такі щасливі..ніхто нічого не хоче розповісти?-з єхидною посмішкою спитав Фелікс.
Джісон і Мінхо переглянулися і трохи засміялися.
-Мінхо,а я говорив,що це взаємно!Говорив!-сказав сміючись Хьонджин.
-Ха-Ха!Не розумію про що ти,ДРУЖЕ.-сказав Мінхо доволі сильно бивши хлопця по плечу.
-Аййй,болячееее-почав нити Хьонджин.
-Так вони знали?-спитав Хан дивлячись на Мінхо.
-Та нііі,вони так жартують!Ха ха!тупі жарти,скажи?-з посмішкою відповів Мінхо міцно зжимаючи плече Хьонджина.
-Та всеее відпусти!-казав Хьонджин.
-А нічого було говорити те,що не треба.Давно серветок не їв?-досі з усмішкою на обличчі і дивлячись на Хана мовив Мінхо,а тоді прибрав руку з хлопця,і підійшов до Джісона. Він повільно взяв його ніжну руку у свою і стиснув її заплітаючи їхні пальці.
-АОАОАОАОААО ЯК ЦЕ МИЛОООО,ДЖИННІ ПОДИВИСЬЬ!-крикнув Фелікс.
-В нас теж таке!Чи це для тебе не мило?-відповів Хьонджин.
-Я не те мав на увазі!!Ну просто на початку відносин всі такі милііі я не можууу!-продовжив Фелікс.
Мінхо з Джісоном просто посміхалися,відчуваючи всередині спокій,комфорт..А головне,кохання.