Братик.

Просто нагадую

Хлопці повільно оглянули кімнату,а трохи пізніше сіли разом на край ліжка. Вони просто дивилися навкруги,роздивляючись кімнату,сидячи поруч з один одним. Відчувалася невелика напруга між ними,мовчання,через розуміння,що тепер вони не будуть спати разом,не будуть обіймати один одного вночі,хоча після нещодавних подій було б краще,щоб в Хана взагалі не було кімнати,Хан хотів би,щоб в нього не було цього,аби поруч був Мінхо,але є що є.
-Але ж ми всеодно можемо ходити один до одного в кімнати і так далі,все ж таки в різних кімнатах будемо жити,а не в містах.-мовив Мінхо.
-Згоден.-відповів Хан всеодно з засмученим голосом.
Джісон дивився у вікно трохи сумуючи,бо така доволі неочікувана новина йому не дуже подобалася,але через мить він відчув як до його правої руки щось доторкнулося,щось ніжне та приємне,дуже знайоме і тепле.
Тонкі пальці Мінхо почали переплітатися між пальцями Хана. В цю мить їм обом не хотілося відпускати руку і сидіти так нескінченно.
Джісон повернув обличчя в бік Хо і подивившись на свого хлопця посміхнувся,а Мінхо йому у відповідь.
Вони мовчки сиділи переплітаючи свої довгі ніжні і бажанні пальці між собою. Інколи,як для багатьох звичайні дотики є набагато ніжнішими,приємніші,романтичнішими і дуже особистими. Те,як вони тримали один одного за руку було так мило,романтично. В кімнаті віяло відчуття насолоди і спокуси. Почуття відкритості і спокою.
-Гадаю,нам вже час лягати спати,на добраніч.-мовив Мінхо,а тоді ніжно поцілував хлопця у чоло і повільно вийшов з кімнати немов його змусили це зробити.
Як тільки закрилися двері всередині Джісона відчувся різкий смуток. Його серце  стислося і ніби перестало битися. Джісон ледве ліг у ліжко і просто почав дивитися у стелю.
Хлопець намагався заснути,але довго не міг. Чогось не вистачало. Чи то ніжних дотиків і обійм Мінхо,які за такий короткий час стали важливими і приємними для цього хлопця,чи то просто Мінхо поруч не вистачає.Джісон можливо і знайшов причину його безсоння,але проблему це не вирішило.
Хлопець вирішив написати Мінхо і трохи поспілкуватися. Він зайшов у меседж і через мить відкрив аккаунт з Мінхо.
Біля аватарки хлопця була позначка,що він в мережі,тому Хан одразу написав хлопцю.
-Чого ти у мережі?
-Не можу заснути,а ти чому?
-Так само.
-Що,сумуєш за мною?)))
-можливо,а ти?)
-Я точно так,не вистачає когось,кого б я міг зараз обійняти,поцілувати або більше..)
-спокуса малолітніх за листуванням це стаття!просто нагадую;)
-Дехто просив навчити його дечому,а потім по своєму бажанню мав зі мною акт і навіть не один,а те що ти говорив і виробляв,взагалі мовчу))просто нагадую;)
-Ось і мовчи краще(
Мінхо хвилину щось писав,переставав і стирав текст,а потім нарешті прийшло від нього повідомлення:
-лягай спати,сонечко)
-Ткк довго писав хахах!На добраніч,Хо~💗
-І як мені після цього заснути?!
-Навіть не знаю,Хо~
-Ах ти ж!!
Джісон посміхнувся у телефон і лайкнувши повідомлення хлопця вимкнув свій телефон. І вже через деякий час він все ж таки зміг заснути.