Братик.

Як..?

Хлопці гуляли по теплому парку тримаючись за руки. Вони вчотирьох бавилися,веселилися і сміялися.
Пізніше,коли хлопці втомилися ходити,вони сіли на велику лавку і вирішили пограти у гру "правда чи дія".
-Уууу настав час палких питань і дій?-єхидно мовив Хьонджин.
-Таак-сміючись відповів Фелікс.
-Я почну,Хьонджин,правда чи дія?-спитав Джісон.
-Мм..Давай дію!-відповів юнак тримаючи за руку Фелікса.
-Цілуйся з Феліксом протягом хвилини!Я вмикаю таймер.
-Так легко?ззалюбки!
Коли Джісон мовив,зо час пішов Хьонджин доторкнувся вустами вуст Фелікса накриваючи їх і ніжно цілуючи. Джісон і Мінхо дивилися на них з посмішкою і трохи сміялися. Коли Джісон сказав,що час закінчився,хлопці всеодно продовжували цілуватися,не помічаючи слів Джісона.
-Аууу!Ви чуєте?-махаючи руками біля хлопців і сміючись казав Мінхо.
Нарешті хлопці відсунулися від їхнього поцілунку і Фелікс сказав:
-Вибачте,щось ми задумалися і забули за час..-соромлячись але в той ж час сміючись сказав хлопець.
-Джісон,правда чи дія?-спитав Фелікс.
-Дія!
-Станцюй стриптиз для Мінхо.
-Ооо ось тут я не проти-з посмішкою сказав    Мінхо з задоволеням.
-Мені нема вісімнадцяти ляляля-сказав Джісон.
-Але у ліжку ти про це забуваєш.-мовив Мінхо дивлячись на хлопця палким поглядом з посмішкою.
-Закрийся,Мінхо!-відповів Джісон.
-Мовчу мовчу!-закриваючи обличчя рукою від сміху мовив хлопець.
Джісон невпевнено встав біля Мінхо,а тоді почувся звук еротичної музики.
-ФЕЛІКС БЛЯТЬ!-крикнув Хан.
-Щоб краще танцювалося ахахаха
Джісон закрив на мить обличчя рукою,а тоді зібрався духом і почав повільно танцювати перед хлопцем. Мінхо сидів і уважно роздивлявся рухи юнака попереду ніби роздягаючи його лише одним поглядом. Хан трохи підняв майку,від чого з'явився прес перед очима хлопців.
-Мінхо,не забувай,що ви не одні!-мовив Хьонджин натякаючи на його погляд на Джісоні.
Коли Мінхо прийшов до тями і зрозумів,що на його хлопця дивиться не тільки він,він швидко приклав свої руки на прес Хана тим самим закриваючи його,і сказав:
-Все закінчуйте,нічого дивитися на нього.
Хлопці посміялися і продовжили грати. Вони грали до поки не стемніло,і останне завдання було від Хьонджина для Мінхо.
-Притисни Джісона до стовба,пусти свої руки під його майку,і цілуйтесь в такому положенні хвилину.
-Ой..-мовив Джісон.
Тожі Мінхо встав разом з Джісоном і підійшов до дерева. Коли Джісон вже стояв спиною до дерева,Мінхо притиснув хлопця,і ніжно поклав свої руки під майку хлопця гладячи по його пресу і грудям. Мінхо посунув обличчя до вуха юнака і тихо мовив:
-А ти підкачався після наших ночей.
-Придурок.-сказав з посмішкою Джісон і сам поцілував Мінхо.
Почувся звук таймера,і хлопці насолоджувалися цією хвилиною. Цей поцілунок був набагато особливішим за інші. Це не еротичний або сексуальний якийсь,ні,це поцілунок кохання.Ніжний,спокійний,повільний,через який серце всередині б'ється частіше ніж зазвичай. Це надає багато емоцій,від яких наступає ейфорія,щастя.
Почувся голос Хьонджина зі словом"Стоп" і хлопці неохоче відсунулися від один одного.
-Хах молодці!Але мені з Феліксом вже час йти,тому бувайте-мовив Хьонджин.
-Бувайте,хлопці.-мовив Хан.
Пари розійшлися. Мінхо й Хан йшли до дому по темному парку розглядаючи темне небо з світлими зірками і яскравим місяцем.
-Як тобі прогулянка?-спитав Хан.
-Відповісти чесно?-це було риторичне питання,тому що через мить Мінхо продовжив говорити.
-Мені дещо не сподобалося,але вцілому добре. Мені не сподобалося те,що ти показав прес..тобто,мені він сподобався,дуже сподобався,але на нього дивилися й Фелікс з Хьонджином. Я не хочу,щоб на твій прес дивилися..
-Через це?Це ж просто завдання!Хо~
-Тобто якщо б я показав комусь прес ти б не засмутився?
-Не знаю,але це всього навсього завдання! Вони пара,їм нема діла до мого пресу.
-А мені є,тому будь ласка,більше при них не показуй.
-Тепер і я скажу дещо. Вони багато знаючи про нас,чи не так?
-Ну..Тойво..Ну цей..ні-ледве говорячи відповів Мінхо.
-Ти їм багато за мене розповідаєш?
-Ну,не те щоб багато..та й не те щоб розповідаю..гадаю,годі питань,йдемо мовчки.-відповів Мінхо.
Джісон почав сміятися дивлячись як цього соромився Мінхо але намагався не показати цього,тому Хан цьомнув хлопця у щічку,від чого Хо посміхнувся. Хлопці прийшли додому,де їх одразу зустріла мама Хана.
-А в мене для вас сюрприииз!-радісно мовила жіночка.
-Який?-спитав Хан.
-Твоя кімната готова,Хан!
-Як...-очі Хана були немов 5 копійок. Він уставився на жіночку не рухавшмсь стоячи у коридорі. Від цих слів Мінхо також був трохи в шоці і дивився на жінку.
-Чому ви не раді?Коли ви пішли гуляти,ми одразу почали все,там не багато роботи,тому все швидко зробили!Юху!
-Ми..ради..класно..Юху..-відповів Джісон без посмішки на обличчі.
Тоді хлопці прийшли через вітальню і зайшли у нову кімнату Хана.
Вона була розміром як і кімната Мінхо,гарна кімната,де вде стояли деякі його речі. Джісон тяжко видихнув і мовив:
-Піздець.
-Згоден,навіть нічого нн буду говорити.