Срібло і золото

Інтерлюдія 1. Зоряний Мандрівник

Він піднімався сходами, прямуючи до виходу з Вежі. Зітхнув, намагаючись прогнати нервове напруження. Що ж, нинішнє відкриття було для нього несподіванкою. Хто б міг подумати, що прохання цього вискочки світлого закінчиться чимось цікавим?

Звісно, він виконав те, що обіцяв — прочитав думки хлопчини. Це було не складно, але крім думок і уривків спогадів він побачив ще щось. Те, що його здивувало і навіть трохи налякало. В малому приблуді прокинулась сила предтеч.

Мандрівник пересмикнув плечима. От вже кілька тисяч років він не натрапляв на їх слід, а остання зустріч була не з приємних. І от тепер, на задвірках Галактики, в цьому відсталому світі в якійсь дитині вдало поєднались гени двох родів, що сотні тисячоліть були роз'єднані.

На місці ейрійського лорда він би негайно знищив малого, поки той не відкрив у собі справжніх можливостей своїх предків. Та чи розповість він йому те, що побачив? Хто йому цей самозакоханий дурень, що навіть не знає історії своєї раси? Жалюгідний світлий, недо-аетері, що вважає свою псевдо-расу найвищим щаблем еволюції. Він намагається вислужитись перед тим, кого називає своїм вчителем і покровителем, та що йому, Мандрівнику, до цього? Це не його війна і йому від того не буде жодного зиску. А от якщо залишити все як є, може бути цікаво. Можливо навіть вдасться трохи розбавити тисячолітню нудьгу, спостерігаючи за цією історією.

Носсер Курав усміхнувся.

"Успіхів тобі, маленький ейрі, нехай зорі сяють на твоєму шляху"

Він вийшов з вежі, скинув набридлу личину шайрійського телепата, прийнявши свій звичний вигляд. Відкрив портал, що освітив Пустоші всіма кольорами райдуги й розчинився в ньому, стрибнувши в якийсь черговий незбагненний світ.

Примітка автора

Ім'я мандрівника - Носсер Курав, Зоряний Мандрівник на івриті. Мова темних ейрі фонетично схожа на іврит. Тому в географічних назвах та іменах темних ейрі часто за основу використовую модифіковані назви з івриту.