Велике червоне сонце хилилось до заходу, коли Крейс і Дейна дісталися підніжжя платО, на якому гордо височів ГрІмерсен, столиця Ніару.
Крейс зупинився біля куп каменів, нагромаджених обабіч дороги. Зняв важкого наплічника, витер піт з чола і, віддихуючись, промовив:
— Ми дійшли, Дейно.
— Це неймовірно! — сестра сіла поруч на одну з каменюк і з дитячим захватом поглянула на місто.
Грімерсен, розташований на височині, з трьох сторін оточували скелясті пагорби, і це робило столицю неприступною навіть для армії шайрів чи ейрійських магів. Скелі тяглися на північ, де переростали у Сінтайський хребет, та на південь — аж до Тірейського моря. Місто велетенською оазою розкинулось над випаленою сонцем рівниною. Буйна зелень та будівлі з білого граніту й мармуру вкривали плато і частину скель. А в самому серці столиці, нехтуючи законами природи, високо в небі висіли королівські палаци та оранжереї. Величезні дирижаблі, гордість ніарських інженерів, немов міфічні морські чудовиська, пропливали над центром.
— Літаючі сади... вони справді існують, Крей, — Дейна перевела захоплений погляд на брата. — Я дуже хочу побачити їх зблИзька!
— Угу, — зітхнув Крейс, перебираючи їхні скромні пожитки та підтягуючи лямки наплічника.
Хлопець чотири дні ніс усі речі, що вони змогли забрати з собою і був виснаженим настільки, що навіть літаючі сади й палац не викликАли в ньому жодних емоцій.
— Якщо не хочемо ще одну ніч провести просто неба, треба поспішати. Міська брама скоро зачиниться.
Крейс із сестрою приєднались до низки возів та вершників, які підіймалися крутим схилом й утворювали чергу перед воротами міста.
Горбатий тракт, що починався далеко на північному заході, у гаванях ГЕдоса й прямував через Вільні землі, закінчувався тут, під стінами столиці Ніару. Далі, за містом, простягалися скелі та пустельні рівнини і лише узбережжя подекуди було вкрите негустим лісом. Грімерсен був кінцевим пунктом подорожі для тих, хто мандрував Вільними землями. Про дива цього міста ходило безліч чуток. Тепер у них з Дейною з'явилася нагода побачити все на власні очі.
— А ви куди? Тут не місце жебракам! — високий кремезний вояка, що стояв на варті біля воріт, перетнув їм дорогу. Він оцінливо окинув поглядом їхній пошарпаний одяг і втомлені обличчя. — От набреде таких, а потім спокою немає добропорядним громадянам.
ВИ ЧИТАЄТЕ
Срібло і золото
FantasiaБаланс світу порушено - магія стала рідкісним ресурсом й істоти, наділені здатністю до неї, ведуть боротьбу за володіння джерелами магічного ефіру. До рук головного героя потрапляє дивний артефакт, що наділяє його здатністю бачити й використовувати...
