Частина 26 Крейс

45 6 9
                                    


За чотири роки до основних подій.

— Який же ти бовдур незграбний!

Крейс винувато втупився у перекинутий кошик. Стиглі ягоди скелецвіту розсипались по землі, частково роздавлені, зросили траву червоним соком.

Сестра тим часом не вгавала.

— Ти справді наче ведмідь. Тепер доведеться повертатись у ліс!

За останній рік Крейс раптово виріс, перетворившись із дрібного й худющого підлітка у високого та широкоплечого юнака. Тіло його ще не звикло до такого швидкого перетворення, й він постійно наштовхувався на щось, чи перекидав речі. Ось і зараз, зовсім випадково зачепив кошика, ще й наступив на розсипані ягоди.

— Ну, не все так погано, — протягнув він, нагнувшись та збираючи рештки ягід назад у кошик. — Ось ще скільки цілих. А з роздавлених можна зробити варення.

Дейна лише закотила очі.

— Та добре, назбираємо ще, не засмучуйся так через дурні ягоди.

— Ти назбираєш! — загрозливо ткнула пальчиком в груди брата.

— Я назбираю, — усміхнувся Крейс, закидаючи до рота жменю плодів.

Якби ж то ті ягоди були його найбільшою проблемою.

— Ходім! — скомандувала Дейна, й, забравши кошика урочисто попрямувала назад — у зарослі чагарнику, котрі ховали стежку, що вела вглиб лісу.

— Еге ж... наша справа гарна й нова, починаймо її знову, — пробурмотів до себе хлопець, роздивляючись пальці, вкриті густим соком.

"Зовсім як кров", — подумав він. Струснув копицею соломʼяно-золотого волосся, проганяючи незрозуміле відчуття тривоги й поспішив услід за сестрою.

Відколи вони з Дейною залишились удвох, Крейс замінив сестрі тата і маму й у цьому знаходив розраду. Дейна була надто малою, щоб памʼятати, як темна пропасниця забрала батьків, та Крейс памʼятав. В дитинстві часто просинався з криком, бо снились йому всохлі від гарячки тіла й залиті почорнілою кровʼю очі. Та вдень у в нього не залишалось часу для страшних спогадів. Була сестра, в котрій він знаходив сенс існування, про котру дбав та розважав як міг.

Спочатку допомагали добрі сусіди, далі він справлявся сам, заробляючи харчі роботою в полі, чи допомагаючи ковалю у їх поселенні. Він не цурався жодної роботи. Від постійної важкої праці руки його зміцніли й загрубіли, а на плечах він однаково легко міг носити мішки з вугіллям для ковальського горна чи тендітну сестру.

Срібло і золотоWhere stories live. Discover now