Баланс світу порушено - магія стала рідкісним ресурсом й істоти, наділені здатністю до неї, ведуть боротьбу за володіння джерелами магічного ефіру.
До рук головного героя потрапляє дивний артефакт, що наділяє його здатністю бачити й використовувати...
Коли починала писати цю історію, не думала, що коли-небудь її комусь покажу. То був мій власний світ, котрий поволі виростав з Ніщо. Створювались країни й міста, раси й народи зі своїми міфами, легендами та звичаями. Ну і звісно ж, герої, в кожного з них своя історія, свій шлях і в багатьох він далеко не легкий та приємний. Головний герой на початку книги ще зовсім малий, дещо капризний та інфантильний. Йому доведеться пройти багато випробувань, перш ніж стати дорослим і навчитись діяти так, як належить тому, від кого залежить доля інших.
Це буде лише мій світ – думала я. Та з часом зрозуміла, що світ без читачів мертвий. Саме тому хочу показати його вам. Хвилююсь, переживаю та запрошую до читання. Буду надзвичайно рада коментарям і думкам з приводу тексту.
Йой! Нажаль, це зображення не відповідає нашим правилам. Щоб продовжити публікацію, будь ласка, видаліть його або завантажте інше.
Сонце заливало вечірнім золотом верхівки дерев над Лондейліном – столицею королівства Еранор.
Високий чоловік у сріблясто-голубому, гаптованому золотом вбранні стояв біля вікна в своїх покоях й дивився на пагорби й скелі, вкриті будівлями, що здавалось виростали із стовбурів гігантських дерев. Мереживні білі куполи споруд, високі стіни з колонами, численні сходи й містки, що з'єднували будинки в повітрі – місто здавалось легким, майже невагомим і водночас величним. Архітектори, що зводили його, не були людьми, Еранор населяли ейрі, а точніше — світлі ейрі. Істоти із золотисто-оливковою шкірою, загостреними вухами, ясно-блакитними очима та білим волоссям. Але найбільше відрізняла їх від людей не зовнішність — ейрі, як світлі, так і їх темні родичі приходили в цей світ із вродженою здатністю до магії. В грудях в кожного ейрі горіла іскра – джерело магічної енергії. Світлі і казали, що носять в собі шматочок сонця, темні — що в них в грудях частинки зірок, бо любили темне нічне небо й зоряне сяйво понад усе.
Чим іскра була насправді ніхто не знав, як і не відомо було, звідки з'явились ейрі. В легендах говорилось, що колись давно, коли світ був ще молодим, з неба спустились шість крилатих істот – три світлих ангели та три демони. Від них нібито і походять дві раси ейрі – світлі, діти сонця, що обожнювали порядок і темні – народжені під зорями, що сповідували культ первинного хаосу.
Ангели подарували світлим чарівне Дерево, котре живило їх іскру та давало довге життя і здатність творити магію. Демони ж навчили своїх дітей красти енергію в живих істот, а насамперед – в людей. Вони створили темних ейрі прекрасними настільки, що люди, зачаровані красою, віддавали їм свої душі й життєву силу. Це, звісно, були всього лиш легенди, та темних ейрі остерігались і в Вільних землях і в Об'єднаних королівствах. А в Ніарі їх вважали демонами й влаштовували священні походи, метою яких було винищення темної нечисті.
Чоловік у вбранні ейрійського вельможі, нахмуривши тонкі брови вдивлявся в сутінки, що опускались на місто. Думками він був далеко на півночі, в тій частині Алкеї, що називалась Пустошами й звідки отримав послання із вказівками за будь-яку ціну доставити Зерно і хлопчиська у Вежу. Він довго чекав нагоди, планував усі дії прискіпливо й обережно, адже знаходився у ворожому таборі, де кожна помилка може стати фатальною. Де доводилось прикидатись і вдавати прихильність, грати роль, котра йому вже до болю остогидла. Що ж, дуже скоро він виконає наказ, а тоді зможе почати втілювати план, що виношувався роками.
