Мій коханий зведений брат

13

Продзвенів дзвінок на велику перерву. Нарешті я зможу поїсти. Я дуже зголоднів. Того шматка запіканки та чашки кави мені було малувато. Та ще й Ані треба про всі події розповісти.

Ми з Марією ледь не найперші потрапили до їдальні. Подруга одразу побігла займати столик, а я тим часом став у чергу, аби купити нам трьом обід. Через п'ять хвилин черга нарешті дійшла до мене. Я попрохав три порції макаронів з котлетою. Наша кухарка швидко віддала мені замовлення – і вже через хвилину, балансуючи з трьома тарілками на таці, я шукав свою подругу. Вона знайшлася аж у найвіддаленішому кутку їдальні. Біля неї вже сиділа і Аня.

– Дами, ваш обід подано. – серйозним тоном промовив я.

Дівчата захихотіли у відповідь. Обережно поставивши тацю, я нарешті сів.

– Ну що, тепер розповідайте все. Мені цікаво. – мовила Аня.

– Гаразд. Отже...

І я розповів дівчині всю історію. Починаючи тим, як з'явився мій біологічний батько і закінчуючи вчорашніми днем. Навіть про мої сумніви щодо Стерненка розказав. Протягом історії емоції Ані змінювали одна одну дуже швидко. То ось дівчина весела, то через секунду здивована, то ще через секунду зла. Коли я закінчив вона ще деякий час відходила від моєї розповіді.

– Оце так... – нарешті мовила дівчина. – У мене не вкладається все в голові. Таке враження, що я сюжет бойовика прослухала, а не події декількох днів.

– Розумію. Один мій знайомий сказав точно як і ти.

– Мда... Ну в тебе і пригоди. А що там з тим поліцейським?

Я трохи почервонів.

– Та нічого. Я дуже сумніваюся чи кохаю його.

– Та я сказала вже тобі, що він гарний варіант! – раптом вигукнула Марія. – Набагато краще твого таємничого принца.

– Так стоп. Що за принц? – спитала Аня.

– Та я звідки знаю. Сама дізналася про його існування лише вчора. – обурено мовила подруга.

– Ох, як цікаво! – захоплено вигукнула Аня. – Розкажеш про нього?

– Не зараз. Можливо якось потім. – ніяково промовив я.

Обідати ми продовжили всі втрьох мовчки.

Декілька годин потому