Мій коханий зведений брат

27

POV Саша

Минуло трохи більше тижня відколи батьки Влада вигнали хлопця з дому. Увесь цей час жив у Ігоря. Цікаво, як їм вдвох живеться? Чи не сваряться хоч вони? Бо Влад до школи ходив зовсім сумним останніми днями. Ех, триматиму кулачки та сподіватимуся, що все у них добре.

Зранку понеділка я прокинувся у гарному настрої. Відчуваю, що щось радісне сьогодні станеться. Беру телефон до рук та дивлюся погоду. Брр... Сьогодні холодніше ніж вчора. Який жах. Ненавиджу зиму через цей холод.

Відклавши пристрій, я встав з ліжка та підійшов до вікна. Ех, ніякого натяку на сніг. Цікаво, чи буде він взагалі в цьому році? Чи знову бруд та сльота? Раптом двері до кімнати відчинилися.

- О, малий ти вже прокинувся. - здивовано промовляє Льоша.

- Як бачиш. До речі, тобі дуже терміново треба зараз на роботу?

- А що ти хотів?

- Не почекаєш на мене будь ласка?

Брат підходить до мене та міцно обіймає.

- Вибач, братику, але не зможу. Доведеться самому. - прошепотів хлопець мені на вухо.

Чорт! Я наче незаймана дівчина хвилююся та червонію коли поруч коханий. І чому я не можу стримати свої емоції?

- Гаразд. - ніяково відповідаю я. - Йди збиратися вже.

Льоша відпускає мене та йде до шафи. А я тим часом швидко вилітаю з кімнати. Бо зараз надивлюся на брата, а потім буду в душі ліквідовувати проблему.

Пройшовши на кухню, я увімкнув кавову машину. Потім заліз у холодильник. Але там миша повісилася.

- Зрозуміло! - розчаровано видихнув я та закрив холодильник.

- Що тобі зрозуміло, любчику? - спитала мене раптом тітка Олена, увійшовши на кухню.

- Та заглянув у холодильник, а там миша повісилася.

- Ох, знаю. Треба купити продукти. Я вже Льошу попросила це у вечері зробити.

- Зрозуміло.

Раптом пікнула машина, сповіщаючи, що кава готова. Я взяв чашку до рук та трохи відсьорбнув з неї. Ммм... Як добре. Прямо відчуваю, як енергія наповнює все моє тіло. Але лише напою мало. Треба щось і поїсти. Тим паче мій шлунок вже влаштував бунт.

Відкривши знову холодильник дістаю звідти два яйця. Зроблю собі яєшню. Через п'ять хвилин ароматний сніданок вже стояв на столі. Я швидко його з'їв та пішов збиратися.