Мій коханий зведений брат

14

Дисклеймер!!!

У даному розділі присутня невеличка сцена 18+, тому читайте далі з обережністю. Приємного прочитання)

Завдяки допомозі Ігоря, я швидко накрив на стіл. Коли повернувся Льоша, вже все було готово. Ми втрьох нарешті сіли вечеряти.

– Усім смачного. – побажав я.

Хлопці лише кивнули, бо їхні роти були зайняті їжею. Вони наминали пасту так, наче це була найсмачніша річ у світі.

– Бофе! Це найкфаще, фо я їв у сфіті. – з набитим ротом промовив Ігор. – Я не знаф, фо ти так смафно гофуєф.

– Фін і не тафе мофе. – з гордістю заявив Льоша теж з набитим ротом.

Я зашарівся від таких компліментів.

– Подумаєш. Звичайна страва. – збентежено промовив я.

– Це не просто страва. – проковтнувши порцію, вже нормально сказав Стерненко. – Це восьме чудо світу.

– Згоден з ним. – додав брат.

Мені терміново треба змінити тему розмови. Інакше вони обидва точно мене змусять червоніти та ніяковіти від великої кількості компліментів. Раптом я згадав дещо, що хотів спитати у Стерненка.

– Ігорю, скажи будь ласка. Звідки в тебе шрам на лівій руці? Він доволі великий.

– Хотів би я похвалитися, що отримав його під час бойового завдання, але насправді я його отримав зовсім інакше. Це було влітку. Мені тоді було років дванадцять, і я був у іншому місті у бабусі. Одного разу мені та сусідським дітям було дуже нудно. Тому ми вирішили піти гуляти на закинуте будівництво. Там було безліч недобудованих конструкцій. Ми залізли в одну з них та вирішили пограти у дослідників. Розбіглися по різних куточках та почали шукати щось цікаве. Я тоді забрів найдальше. Раптом почув чиєсь чи то скавучання чи то навчання. І доносились ці жалісливі звуки звідкись зблизька. Пішовши на пошуки, зовсім скоро я набрів на величезну яму. Обережно підійшовши до краю та заглянувши всередину, побачив там миле цуценя. В свою чергу помітивши мене, воно ще більше заскавчало. Мені стало його так шкода, що я поліз його витягувати. Слава Богу яма була не глибокою. Почав обережно спускатися але на жаль не вдало. Я випадково посунувся, і не витримавши рівновагу, стрімголов полетів униз. І найепічнішим було те, що на дні стирчав шмат шиферу. Об нього я і поранився.