POV Владислав
Минуло декілька днів від нашого походу в кінотеатр та нашого невдалого першого поцілунку. Увесь цей час мені було соромно дивитися Ігорю в очі. Я дуже поспішив з цим усім. Звісно Стерненко намагався покликати мене на розмову, але я зупиняв усі його спроби. Мені хотілося крізь землю провалитися від сорому. Я намагався зменшити на максимум наше з ним спілкування та контакт. І це в мене не погано виходило. До одного дня.
Зранку неділі мене розбудив телефонний дзвінок. Розплющивши очі, я зрозумів, що ще дуже рано. Можливо шоста або сьома година ранку. Кому я знадобився у такий час? Беру телефон до рук. На дисплеї висвітився номер нашої сімейної служниці. Цікаво, чого вона телефонує. Я приймаю виклик.
– Алло? – сонним та трохи роздратованим голосом промовляю я.
– Доброго ранку пане. Вибачте, що телефоную так рано. Але в мене поважна причина. З Вами хоче переговорити Ваш батько.
– Що?! – вигукую я та різко сідаю у ліжку.
– Тож ви не проти зараз із ним поговорити?
– Ні. Послухаю, що він скаже.
Чую як служниця передала трубку батькові.
– Сину, доброго ранку. Будь ласка не кидай трубку та вислухай мене. Я хочу поговорити з тобою особисто, тому приїдь будь ласка додому.
– А як же фраза матері: "І щоб духу тут твого не було!"? – саркастично кинув я.
– Твоєї матері з нами не буде. Це я тобі гарантую. Тож ти приїдеш?
– Гаразд. – скрушно зітхаю я. – Через півтори години буду.
Я скинув виклик та впав назад на подушки. Чорт би побрав батька! Якого біса йому треба?! Спокійно жив собі тиждень ні про кого не думав. Ні, треба нагадати про себе. І навіть не спитав мене де я, як я. Ух! Ненавиджу його! Але поїхати треба. Хоч послухаю, чого він хоче.
Встаю з ліжка та йду до ванної кімнати, аби привести себе до ладу. Швидко вмиваюсь та чищу зуби. Закінчивши з водними процедурами, повертаюсь до кімнати та вдягаюся. Через п'ять хвилин був уже повністю готовий. На останок глянув на Ігоря.
– Якщо що, то мені було приємно тебе знати та жити з тобою. Кохаю тебе. – прошепотів я та пішов узуватися.
Півтори години потому
Я вже сидів на дивані у вітальні моєї колишньої квартири. Був я там поки що один. Цікаво де ж батько? Запросив мене, а сам запізнюється. Раптом двері кабінету відчиняються – і звідти виходить господар цієї квартири. Він сідає навпроти мене у крісло. Ми обидва мовчимо декілька хвилин, не наважуючись порушити тишу. Батькові це напевно набридло і він почав перший.
ВИ ЧИТАЄТЕ
Мій коханий зведений брат
FanfictionПісля смерті матері Олександр переїжджає жити до маминої найліпшої подруги. Але є одне але. ЇЇ син закоханий в хлопця ще з самого дитинства.