Військові есеї

Переоцінка цінностей.

Про цінності на війні.

Але ти однаково воюєш, бо: ну а куди діватись? В тебе рідні, близькі й ніхто не хоче, аби вони постраждали. Ти знайомишся з цим совдепівським 3,14-здєцом і починаєш розуміти, як ти до того чудово жив.

Немає гарячої води? Пофігу, аби будь-яка була.

Не подобається ремонт в квартирі? Я радів як маленький, коли у нас не надовго, але зʼявився дах, який не протікав.

Ліжко не зручне? Нарешті підлога, бо набридло спати нижче рівня землі!

Відключення світла? Там ти не знаєш, що таке світло. У тебе воно від сонця.

Салат несмачний тобі принесли? Мівіна зі свинною консервою — ось це справді не смачно після третього тижня. А свіжі овочі з майонезом це цілком делікатес.

Взагалі ти прекрасно жив, у тебе було все. Тобі для щастя не так багато і треба, як виявляється.

І ти робиш все що потрібно, аби просто вернутись додому, де твої в безпеці, живі і здорові.

Не спати? Не спиш. Кава з енергетиками прекрасно допомагає.

Обстріли? Терпи і чекай. Думаєш, краще вже по тобі, аби тільки не по твої близьких.

Треба в розвідку — йдеш.

Копати? Риєш до центру землі.

Депресія, хандра і загострене почуття справедливості? Терпи, на ПТСР нема часу.

Ти піхота! Терпи і копай. Копай і терпи.

Кацапів покошмарити з браунінга без усіх запчастин? Та то взагалі з радістю, аби лише не заклинив.

І близькі роблять все, аби в тебе не було незакритих потреб. У них день починається, коли ти виходиш на зв'язок. За умови, що він взагалі є.

Я це до чого веду. В першу чергу завдання окремого солдата — вижити. І не стати тим дурником, через якого всіх твоїх вб'ють.

Завдання сержантів і взводних — зберегти життя своїх людей.

За героїзм у нас медалі дають посмертно. Ти мусиш вижити. А потім вже захист батьківщини, батько наш Бандера і все решта.

Вижити.