Відстань між нами

Розділ 2 - 287км!

У понеділок, о 9:45 ранку Бай Чан'ї закінчив перше заняття з робототехніки та вилетів до Лейпцигу за академічним обміном.

Повечерявши зі своїми колегами, він чекав на Мен Южун у саду готелю.

- Привіт, - вона підійшла ззаду і сіла навпроти. - Давно не бачилися.

Чан'ї підняв руку, підкликаючи офіціанта, та замовив два келихи Cuba Libre. Южун перебила його, попросивши офіціанта замінити один коктейль на чорний чай. Чан'ї теж не хотів пити, тому попросив і йому принести каву з низьким вмістом кофеїну натомість.

Коли офіціант пішов, Чан'ї сказав:

- У тебе змінились смаки.

- Я вагітна, мені не можна алкоголь.

Чоловік лише глянув на її високі підбори крізь свої тонкі окуляри без оправи, але так нічого і не сказав.

- Твої смаки теж змінилися, - зауважила жінка.

- Мені ніколи не подобалися ні солодкі напої, ні пиво.

Южун на мить застигла, але одразу ж розуміюче розсміялася:

- У цьому весь ти. Усе життя можеш пити те, що не подобається.

- Подобається чи ні - не так вже й важливо.

- Я знаю, відповідальність перш за все, так? Ти все такий же впертий.

Южун несвідомо торкнулася нової обручки на своєму пальці. Колись там було зовсім інша каблучка. Якби вона випадково не знайшла куплений Чан'ї еротичний журнал з чоловіками, він би досі був її ідеальним чоловіком.

- Ще не знайшов собі хлопця?

Чан'ї ледь помітно насупився. Це слово все ще було для нього незвичним. Офіціант приніс замовлення, і чоловік зробив ковток своєї кави, перш ніж відповісти:

- Ні.

- Знаєш, - Южун взяла з таці маленький глечик і налила молоко в чай, - зовні він не зрівняється з тобою. Він не такий розумний, не такий уважний, не бере на себе стільки відповідальності за сім'ю. Але тільки з ним я відчуваю себе на своєму місці. Так дивно. Як не поглянь, ти прекрасний, але з тобою мені завжди чогось не діставало, завжди було відчуття, що щось не так.

Чан'ї всміхнувся на мить, але потім посерйознішав:

- Головне, що ти щаслива.

- А ти? - спитала вона.

- А що я?

- Які в тебе плани на майбутнє?