Відстань між нами

Розділ 21 - 0

- У мене немає часу, аби зустрічатися з двома людьми одночасно. - Чан'ї виклав стейк на тарілку і поніс на стіл. - Ходи їсти.

Шуан одразу ж закрутив кран і наблизився, на ходу витираючи руки.

- Кхм... ем... то... ти будеш зі мною?

- Не поспішатимемо.

Не поспішатимемо, так не поспішатимемо. Шуан, що тільки-но збирався обійняти чоловіка зі спини, забрав руки і недбало кинув:

- Кхм, добре. Я й не збирався поспішати. Зрештою, я ж ще дуже молодий.

Чан'ї всміхнувся та розв'язав фартух. Шуан сів за стіл і, нарізаючи стейк, спитав:

- Ти не їстимеш? Принести тобі вилку?

- Не їстиму. Не забудь потім почистити зуби.

Чан'ї вже збирався піти нагору, але спинився на пів шляху.

- А, у тебе ж немає щітки. Зажди хвилинку.

- Гаразд.

Шуан очікував, що той дістане одну з запасних щіток, але, завершивши з трапезою, на свій подив виявив, що чоловік перевдягається.

- Вийду хвилин на п'ятнадцять.

Шуан підвівся та попрямував за ним:

- Ти збираєшся її купувати? Хіба магазини ще не закрилися? Ніч же на дворі.

- За п'ять хвилин звідси є заправка.

На щастя, ті працювали цілодобово.

- Стривай, я з тобою, - вдягнувши сорочку та вже вдягаючи штани, Шуан кинув на чоловіка застережливий погляд. - Навіть не думай знову на мене кидатися.

- Щосили стримуватимусь, - всміхнувся Чан'ї.

Щосили стримуватиметься? Старий розпусник!

Перевдягнувшись, Шуан вийшов надвір, підмітивши, що стало прохолодніше. Він підвів очі до усіяного зорями неба.

- Хочеш... пройтися? - не втримавшись, запропонував він.

- Мг, - Чан'ї вийшов з курткою у руках та віддав її Шуану. - Ходімо.

Обабіч дороги абрикоси та магнолії були вже у повному цвіті. Вітер розгойдував їхні квітучі гілки, зриваючи пелюстки й сиплячи ними, мов снігом.

Вдихаючи прохолодне нічне повітря, Шуан заговорив:

- Мені завжди здавалося, що це найкращий час... для того, щоб говорити...