Розділ 18 - 0

68 21 8
                                    

Коли Чан'ї вийшов до нього, Шуан раптом занервував.

- Куди... куди ми зараз підемо? - пролепетав він.

- Хіба ти не пропонував мені приватні послуги?

Поглянувши на небо, хлопець спитав:

- А ще не рано?..

- Не рано. Сідай у машину, - відповів чоловік.

Не рано? Тільки четверта година вечора, і це - не рано?! Е-е, і як багато, на його думку, покривали ці «приватні послуги»?

Сідаючи в машину, Шуан пригорнув до себе букет квітів, морально вже готовий повернутися в кафе.

«У тебе немає жодних недоліків», - нагадав він собі. - «Тобі лише 24 роки, ти молодий та сильний. А він набагато старший і старий, як Ліан По».

- Ем... - зам'явся хлопець. - Ми... зараз їдемо до тебе?

- Спочатку до супермаркету, - сказав Чан'ї. Глянувши на Шуана, він додав: - Застібни пасок.

Той швидко виконав вказівку.

- А навіщо нам до супермаркету?

- Хіба ти не хотів спробувати свинячі реберця в кисло-солодкому соусі? По них і їдемо.

Вони ще не були у стосунках, і Чан'ї спочатку не мав наміру готувати для нього чи приводити до себе додому, але також знав, що Шуану доводиться підробляти, аби зводити кінці з кінцями. Якщо він щоразу закочуватиме істерики, наполягаючи на платі навпіл, після кількох вечер він лишиться без копійки грошей. Тому Чан'ї і вирішив цього разу приготувати все самостійно.

- Будеш готувати? - Шуан всміхнувся думці, що чекає цього з нетерпінням. - Нумо я допоможу? Я вмію готувати дуже смачну смажену рибу з грибами.

Вже в супермаркеті Чан'ї зрозумів, що Шуан мав на увазі під «смаженою рибою з грибами»: розфасовану рибу з приправами та грибами. Достатньо запхати її прямо в коробці в духовку, і за сорок хвилин все готово. Така риба, звісно ж, буде смачною, навіть якщо нічого не додавати. І Шуан мав нахабство кинути в кошик одразу дві упаковки.

Проходячи повз морозильні камери, хлопець раптом помітив морозиво та несвідомо зупинився, щоб узяти його, як раптом усвідомив, що робить. Шуану стало ніяково, і він зібрався покласти його назад, згадавши дещо з минулого. В кожній коробці було по шість порцій, і він дуже його любив, але завжди відчував, ніби його їдять тільки діти, тому просив Лян Чженсюаня поїсти з ним. Щоразу, купуючи таку коробку, він з'їдав чотири порції, а дві змушував їсти Чженсюаня.

Відстань між намиWhere stories live. Discover now