Відстань між нами

Розділ 9 - 1 метр

У житті бувають моменти, коли відчуваєш, ніби твоє життя на волосинці.

Поки Шуан йшов до корпусу розробки інформаційних ресурсів, то все міркував, як же йому звертатися до Циклу при зустрічі, і як той звертатиметься до нього...

Варто було лише уявити обличчя професора Бая, як у нього знову підкосилися ноги.

Він не розумів. Якщо професор вже здогадався, що Мороз і Тін Шуан - одна й та сама людина, чому досі розмовляє з ним і навіть запрошує на обід?

Пригостить обідом... обідом... Та в нього їжа у горлі стоятиме!

Чомусь раптом згадалися слова Венцзя: «Ти шукаєш чоловіка, а не батька».

Ну і чим це відрізняється від побачення наосліп з власним батьком?

710 метрів - невелика відстань, тож незабаром Шуан опинився перед входом до корпусу. Там нікого більше не було.

Він палко молився, щоб все, що сталося вранці, виявилося лише його уявою. Відстань у три метри - галюцинація, як і те, що Цикл покликав його обідати.

Так, все правильно, йому просто здалося. Він почекає п'ять хвилин перед воротами корпусу, і якщо Чан'ї не з'явиться за цей час, він просто піде. Ні, за дві хвилини. Він піде за дві хвилини. Трохи подумавши, Шуан вирішив, що занадто виділяється і, озирнувшись, сховався серед дерев. Його трусило від напруги. Але до воріт так ніхто й не вийшов.

Шуан машинально витяг з кишені пачку цигарок.

- Що ти робиш? - пролунало з-за спини знайомим телефоном голосом.

У Шуана стиснуло горло. Повільно повертаючись, він запхав цигарки назад у кишеню.

За метр від нього стояв Чан'ї.

- Ем... - Шуан напружено підняв руку, вказуючи на корпус. - Я тут чекав... ну...

- Сідай у машину.

Хлопець глянув, куди вказав чоловік. З іншої сторони дороги була припаркована машина.

Так він весь цей час спостерігав за ним із машини?!

Шуану здавалося, що він ось-ось задихнеться.

Вони перейшли дорогу, і Шуан вже потягнувся до задніх дверей, як Чан'ї сказав:

- Сідай уперед.

Шуан сідав на переднє сидіння, ніби на електричний стілець. Він не знав, куди подіти руки.