Розділ 26 - Обери щось одне

54 21 1
                                    

Після занять Чан'ї оточили студенти з питаннями щодо лекції, тож Шуану не вдалося повернути йому ручку.

До нього підійшов Синь і спитав:

- Тіне Шуане, йдеш до бібліотеки?

- Ні, я забув рюкзак.

- Що це з тобою? Як можна забути рюкзак з підручниками, коли йдеш на заняття?

- Я просто... дуже поспішав.

- Гаразд, ну тоді я пішов, - але, трохи подумавши, він додав: - Чуваче, ну ти даєш.

- Ти про що?

Синь переконався, що професор пішов, і тихо сказав:

- Ти справді наважився заступитися за наші життя і прямісінько в обличчя професора висказався про те, наскільки іспити непомірно важкі.

Шуану подумалося: «Ото ти здивувався б, якби я сказав, що в обличчя назвав професора тупим віслюком...» Стривайте... Він знову задумався. Це ж навіть не найжахливіше. Якщо він дізнається, що Шуан дві ночі поспіль розважався з професором Баєм, то точно вмре.

- Я не зробив нічого особливого, - недбало кинув Шуан.

Взагалі, почувши що вимоги іспиту будуть знижені, Шуан аж до самого кінця схвилювання лишався схвильованим. Те, що іспит був важким - факт, і він справді наважився сказати про це вголос, але зовсім ніяк не очікував, що Чан'ї настільки серйозно поставиться до його думки.

Це сталося рівно після того, як чоловік роздав усім студентам конспекти, і виглядало так, ніби він знову зробив виняток заради Шуана. Ні, зовсім це не була перемога демократії... Він так його балував.

Незадовго до цього Шуан сказав йому, що не хоче обтяжувати їх стосунки, а зараз Чан'ї проявляє такий відвертий фаворитизм. І як йому за це відплатити - незрозуміло. Однією дупою тут не розплатишся... Шуан відчув, як у нього знову занив зад.

Більше занять у нього не було, тож, сівши в автобус, він дістався до «Фрезії», забрав залишений там два дні тому велосипед та поїхав додому.

Вдома він упорядкував свої сьогоднішні лекції та попередні записи, а тоді недбало відкинувся на спинку крісла, задерши ноги на стіл, коли раптом побачив ручку. Ту саму, чорно-синю, зі срібним пером та золотавим візерунком.

Хлопець деякий час розглядав її, а тоді від нудьги поклав на губу. Затиснувши її між носом та верхньою губою, він написав Чан'ї.

Відстань між намиWhere stories live. Discover now