Весняне зцілення

День -2 «Задоволення та біль»

Мені треба було прислухатися до своєї інтуїції,

Адже з самого початку мені здавалося, що ти темниш,

Твої очі порожні, таким було моє серце, коли ми зустрілися,

І ось ми знову тут, біля початку.

AViVA ― BRN

Все, що я подарувала тобі, пропало,

Розбилося, наче кинуте.

Мені здавалося, ми створили непідвладну небесам династію,

Мені здавалося, ми створили династію, якої ніколи не було,

Мені здавалося, ми створили навіки непорушну династію.

MIIA ― Dynasty

― Треба ж, хто нарешті зволив з'явитися! ― усміхнувшись на всю ширину своїх губ, Шон піднявся все ж на ноги і розставив руки в сторони.

― Ну а як же, ― закотила очі я, після чого все ж таки впала в обійми друга, ― не могла ж я пропустити таку подію. Не кожен день старіють давні друзі.

― По-твоєму, я старий? ― здивувався китаєць, різко відсторонивши мене на витягнуті руки і зазирнувши у вічі. Оцінювально так. Втім, як завжди.

― Ні, ― трохи скривилася я. ― Не старий, а просто в похилому віці.

― Не такою жорстокою я тебе вирощував, ― зітхнув хлопець і відпустив мене. ― Засмучуєш... стариганя.

Ззаду ж до нас, нарешті, підійшли Лухан і Сонбі, що відстали від мене. Чесно сказати, я навіть забула ненадовго про їхню присутність. Втім, усі в моєму житті зникали, коли на горизонті з'являвся Шон.

Сяо Чжань, або більш відомий у певних колах, ― Шон. Він справді був моїм давнім знайомим, з яким нас пов'язували досить міцні узи. Ще років десять тому, коли мій батько тільки-но почав розширювати свій бізнес, нам всією сім'єю довелося на рік з невеликим переїхати до Китаю. Батькові було простіше вести справи там у той час, а ми особливо й не заперечували. Саме там я з ним і познайомилася. Мені було дев'ять, а йому п'ятнадцять. Запитайте, що нас могло пов'язати? Доля, мабуть. А може, той самий батьківський бізнес. Так як саме, вже тоді не маленька фірма, що зараз перетворилася чи не на імперію, під керівництвом сімейства Сяо і стала першим партнером батька.