Він ніколи не стане для мене єдиним
І зараз я почуваюся розбитою
Гей! Гей! Гей! Врятуйте мене!
Гей! Гей! Гей! Допоможіть мені!
Він ніколи не стане тим, хто зможе врятувати мене від самотності
Aris ― S.O.S
Цікаво, твій психотерапевт про мене все знає?
Я тут у пошуках твоєї слави
До мене були мільйони
Це надприродне кохання,
Від якого тобі ніколи не втекти
Fall Out Boy ― The Last of the Real Ones
Минуло вже двадцять хвилин з того моменту, як я взяв у руку олівець, але лист все ще був порожній. А все від чого? Від утоми? Ні. Від болю? Ні, зараз, на диво, мені було цілком добре. Схоже, нові болезаспокійливі працюють краще минулих. Що тоді ще? Відсутність натхнення? Теж відпадає. Я з того виду художників, яким не потрібне додаткове підживлення у вигляді музи, що спустилась і дбайливо обдарувала головушку творця ідеєю і іскрометним бажанням її втілювати. Ні, звичайно, натхнення і на мене спускалося, чим знатно полегшувало роботу, та й просто захоплювало сам процес малювання. Але навіть у звичайному стані я міг творити. Нехай не шедеврально, хай не від душі і з глибоким підтекстом, але все ж таки перед порожнім листом, у такому разі, довше п'яти хвилин я не затримувався. Час... він зараз занадто швидкоплинний і обмежений, так що я вичавлював з себе все можливе, аби не витрачати його марно.
Але якщо всі ці версії невірні, то що не дозволяло мені зробити навіть перший прочерк на порожньому альбомному аркуші? Відповідь проста і складалася вона всього з двох слів, або одного імені, якщо хочете ― Кан Сонбьоль. Ця дівчина вже двадцять хвилин стоїть у мене над душею і не дає нормально сконцентруватись. Причому стоїть вона над душею буквально, хіба що не стоячи, а сидячи.
Сонбьоль сиділа поруч зі мною і, трохи нахилившись, заглядала в поки що порожній аркуш паперу. На її місці будь-яка інша людина вже б задовбалась і відсунулася б, ну, або ж просто сказала щось на кшталт: «Ну, і? Малювати збираєшся? Чи це мені за тебе зробити?». Але ж ні. Вона продовжувала тупо вирячитися в порожній альбомний лист, заважаючи не просто моїй концентрації, а й банальному комфорту. Аж надто сильно вона влізла в мій особистий простір, чого, здається, сама не помічала. Треба було з цим щось робити.
ВИ ЧИТАЄТЕ
Весняне зцілення
Hayran KurguВесна - це новий початок. Шанс змінитися самому і поміняти щось довкола. Знайти новий стимул жити. Шанс заспокоїти душу та увійти в нове життя оновленим. Але кожної весни стоїть холодна зима. Лід, сніг та самотність. І тільки відкинувши минуле, можн...
