Пити, курити, ковтати
Я заглушаю свої смутки
Є правила, за якими я ніколи не піду
Але я порожня всередині, так, я порожня всередині
І я не хочу жити, але я надто боюся смерті
Olivia O'Brien ― Empty
Тільки вчора ти вважала мене авторитетом
І питала моєї думки
Але тепер я сиджу тут наодинці зі своїми сльозами
І дивлюся на життя, що я придбала...
Britney Spears ― For My Sister (Little Me)
Чорт його знає який уже за рахунком день мого ув'язнення в лікарняних стінах почався як завжди. За цей час, що я тут буквально живу, мій біологічний годинник встиг переналаштуватися на внутрішній лікарняний розпорядок, внаслідок чого в будильнику більше не було потреби ― мій організм сам по собі піднімав мене на ноги щоранку годині о сьомій. Не сказати, що це було так вже погано, але так як зайнятися в палаті мені було абсолютно нічим, крім читання притягнутих батьками книг, час у такому разі тягнувся дуже довго. Поки годинна стрілка доходила до полудня, я вже могла пару разів збожеволіти від неробства.
З ранку Чонде або інші хлопці мене не відвідували, тому що майже у всіх були в цей час якісь процедури, тому навіть спілкування зазвичай наздоганяло мене тільки ближче до обіду, коли приходив доктор До або безцеремонно ввалювався Бекхьон з обідом. До цього мене могла відвідати хіба що одна медсестра і принести ліки. Але далі формальних «доброго ранку», «ось ваші сьогоднішні медикаменти» та «вдалого дня» діалог із нею так жодного разу і не заходив. Схоже, із жіночою частиною медперсоналу мені так і не вдалося налагодити дружні стосунки за весь час перебування у клініці. Тому залишалося лише нудьгувати і чекати, коли прийде хтось із «моїх» чоловіків і хоч трохи розвеселить мене.
Що ж, один із них мене справді сьогодні здивував, принісши доволі несподівану новину.
― Стривай, що? ― я не могла повірити своїм вухам, коли тільки почула те, що мені сказав доктор До, в черговий раз навідавши мене в обідній час. Його новини не те щоб були вкрай несподіваними чи просто несли за собою якісь зміни, але мені все ж здавалося, що подібного не станеться, адже тоді я ясно прочитала в очах сестри «Я більше не повернуся».
ВИ ЧИТАЄТЕ
Весняне зцілення
FanfictionВесна - це новий початок. Шанс змінитися самому і поміняти щось довкола. Знайти новий стимул жити. Шанс заспокоїти душу та увійти в нове життя оновленим. Але кожної весни стоїть холодна зима. Лід, сніг та самотність. І тільки відкинувши минуле, можн...
