Ми можемо так класно балакати,
Ми можемо творити чудеса.
Ми можемо балакати без кінця,
Ти хочеш, щоб так було завжди
Lorde ― Ribs
Потрапив у вуличну бійку.
Тобі потрібне рятувальне коло.
Давай, використовуй мене.
Я буду твоїм Брюсом Лі.
Smallpools ― Street Fight
― Якщо він не прийде, то я точно відчую себе дурепою, ― гризучи нігті, як у дитинстві, нервово нашіптувала я, міряючи палату широкими кроками. Промовивши це вголос, зупинилася, секунди дві постояла так, а потім нервово засміялась. ― Ну от, Сонбьоль, ти знову перетворюєшся на параноїка. Як то кажуть, знову-здорово... Тільки ось ніхріна це не здорово!
Після того, як я вчора доволі успішно і досі невідомо як змогла приструнити і налякати Лухана, мої моральні сили закінчилися. Що не дивно. Все ж таки від однієї його згадки ще два дні тому в мене підкошувалися колінки, а вчора мені взагалі довелося зіштовхнутися зі своїм страхом віч-на-віч ― у прямому розумінні. І, на мій же великий подив, навіть перемогти його.
Напевно, через це, коли Чонде став питати, я не стала ухилятися. Чи через адреналін, що ще не залишив мене після розмови з Ханем, чи просто від втоми, через яку у мене навіть сил збрехати не було, але я погодилася йому все розповісти.
Зібравшись із духом, я так і вчинила. Розповіла про все, починаючи з того, як познайомилася з китайською компашкою і як з того моменту все моє життя почало скочуватися. Кім слухав уважно та не перебивав. Якийсь час мені навіть здавалося, що він байдужий до моїх слів. Але це не могло тривати довго. Перші нотки інтересу з'явилися на його обличчі тоді, коли моя розповідь безпосередньо наблизилася до того самого дня. Чонде насупився, коли я почала говорити про те, як намагалася втекти з дому, обдуривши батьків та сестру. Коли ж мова зайшла про саму вечірку, на якій я просто покинула Сонбі, а сама пішла розважатися з Луханом, в очах Кіма і зовсім почав плескатися осуд. І я чудово розуміла його, але продовжувала говорити, адже відступати вже було пізно. Було б просто нерозумно замовкнути після того, що я вже розповіла. Які емоції хлопець відчував на всій історії, що залишилася, я не бачила, так як намагалася не дивитися на нього. Мені було соромно, тому було куди простіше вести розповідь, уп'явшись у власні руки на колінах, ніж дивлячись слухачеві в очі.
ВИ ЧИТАЄТЕ
Весняне зцілення
FanfictionВесна - це новий початок. Шанс змінитися самому і поміняти щось довкола. Знайти новий стимул жити. Шанс заспокоїти душу та увійти в нове життя оновленим. Але кожної весни стоїть холодна зима. Лід, сніг та самотність. І тільки відкинувши минуле, можн...
