Лорд сталевих лез (Стара Версія)

Розділ 28. Аніела

Аніела Віола 20 років

- Рімо, куди ти нас ведеш? - зі сміхом запитую, коли ми, як ті агенти із фільмів, бігаємо між арок по будинку повністю мокрі від дощу.

- В секретне та тихе місце. - шепотом відповідає він і кілька разів озирнувшись повів мене далі. - Сюди. - відповів, пропускаючи мене вперед.

Мої очі довго звикали до темряви, а потім я помітила камін і купу стелажів з книгами.

- Це бібліотека?

- Так, щоправда, закинута, але нічого. Сюди ніхто не заходить, проте домробітниці, люб'язно залишили нам тут кілька свічок.

- Романтика. - зі сміхом промовила я, коли чоловік почав шукати якісь сірники.

- Так, ще запалимо камін і буде справжня романтика. Ось і сірники. - Рімо почав запалювати свічки. Коли в кімнаті стало більш-менш світло я почала розставляти наші світильники поблизу каміну. - Я піду принесу тобі сухий одяг і щось чим можна розпали камін. Є ще якісь особливі побажання?

- Візьми вина.

- Ооо то в нас сьогодні французько-італійська романтика?

- Мені подобається це поєднання. - я цілую його у щоку. - Дивись, щоб тебе ніхто не побачив, а то твоя сім'я переб'є наше рандеву.

- Постараюсь, вовченя. - його долоня ковзнула по моїй щоці. - Я швидко.

Коли він пішов, я взяла до рук одну зі свічок і прийнялася оглядати стелажі. Купа книг - це справжня мрія. Тут книг було удвічі, а той утричі більше ніж у заміському будинку Корлеоне.

Цікаво їх теж читала Лівія? Чи можливо певна із цих частин належить Джул, а можливо колись належала матері Рімо і решті. Цікаво якою вона була? Чи любила своїх дітей? Чи прийняла б мене як супутницю свого сина? Стоп.. Ані ти вже замріялась. Він всього лише вибачився, не освідчився!

На полицях помічаю кілька творів класики. Мої очі горять яскравіше, коли я побачила ту, яку й очікувала. Діставши її я одразу розгорнула на тій сторінці, що стала моєю улюбленою...

" - Бачу, - мовив він, - що гора ніяк не хоче йти до Магомета, тож доведеться вам допомогти Магометові підійти до гори.

Я підступила до нього.

- Пробачте мені, - провадив він далі, - але я ніяк не обійдуся без вашої допомоги..."