Лорд сталевих лез (Стара Версія)

Розділ 32. Аніела

Artic Monkeys - I wanna be yours

Аніела Віола 20 років

Небо - маленька наша мрія, до якої кожен хоче дотягнутися.

Цілу годину слухати велику завзятість Діни й ниття Джуліє - це те ще випробування. Проте дякувати Богу, Рімо забере мене зараз. Я спеціально збрехала, що погано себе почуваю, коли Ді вирішила відвести нас ще по кількох бутиках. По-перше, у моїх руках уже 6 пакунків по три сукні й усі чорні. По-друге, в одному із планів був магазин спідньої білизни, тому я вирішила провести лишню годину за цікавими розмовами ніж вульгарними коментарями.

Отже, саме зараз я стояла біля стоянки з тими всіма пакетам, гортаючи стрічку "Instagram". Неочікувано поруч зупинилась спортивна машина Корлеоне. Я відриваюся від свого заняття і бачу, що Рімо переодягнувся в чорну футболку, зверху якої накинута і зав'язана біла сорочка. На рівний ніс сповзли тонкі чорні протисонцеві окуляри, оголяючи чисту блакить. Але на диво мій погляд досліджував його оголені руки. Господи ці вени....

- Ого, і скільки там суконь? - запитує брюнет, забираючи покупки, поки я ще досі не можу відірвати погляд. - Ані, мої очі вище. - я підіймаю голову вверх і стикаюся з посмішкою білих зубів.

Ну як можна бути настільки привабливим? А раніше я цього не помічала, ой дурна.

- Там доволі багато суконь. Твоя невістка настояла на цьому. - все ж таки відповідаю я, коли він несе їх у машину.

- Діна може. - озивається Корлеоне, зачиняючи двері та відчиняючи мені до пасажирського сидіння. - Прошу. - чоловік подає мені руку і з радістю приймаю її.

Коли ми нарешті сіли та рушили, Рімо почав розпитувати мене далі.

- Важко було їх витримати?

- Ну доволі складно. - відказую я. - А куди ми їдемо?

- Це буде сюрприз. - відповідає він.

Далі я розпитувати не стала. Однаково сенсу нуль. Рімо ніколи не розповість мені про задумане, а особливо якщо це секрет на певний термін чи подарунок для мене.

***

Ми зупинилися поруч із якимось пагорбом. Я розглядала місцевість, поки Рімо зачиняв авто. Це було тільки літо, тому не дивно, що все було таке яскраве, як і моя сукня. Можливо, я навіть зливалась із цієї природою. Вдалині можна було побачити виноградники, але це ж Італія - країна виноробства.