Фальшиве зізнання

Том 1 Розділ 1

Це була погода, яка обіцяла дощ. Все небо було темним, а повітря - густим від вологи.

– Перестань витріщатися на небо і склади ковдри.

Я зупинилася лише на мить, але Лілі одразу ж почала воркотіти. Часом її здатність відбирати крупиці вільного часу вражала.

– .... Лілі, як ти думаєш, клієнт прийде сьогодні знову?

Я грайливо посміхнулася і запитала Лілі, яка знизала плечима і відповіла, весь цей час зайнята своїми руками, знімаючи білизну з мотузки для білизни.

– Ну, він зазвичай приїжджає, коли йде дощ, так? І коли ти збираєшся називати його по титулу?

– Але ж він клієнт, так? Клієнт, який дає кошти на наш храм.

– ...Ти, якщо ти обмовишся так перед первосвящеником, він тобі голову відкрутить.

Лілі збентежено похитала головою. Насправді, я вже використовувала ці слова перед первосвящеником. І мені не відкрутили голову... але я не відчувала потреби говорити їй про це.

Якщо я знову стоятиму нерухомо, дивлячись у небо, мене неодмінно зловить Лілі, тому я почала ворушити руками вздовж мотузки для білизни. В одну мить ковдри нагромадилися в кошику внизу.

За такими простими і повторюваними діями моя голова почала наповнюватися турботами про гостя, який приїде до храму за кілька годин. Якщо я сьогодні зроблю ще одну помилку, невже я дійсно можу померти?

Це правда, що одного разу я вже помирала, але мені дуже не хотілося помирати знову.

Тобто я людина, яка прийшла в цей світ зі спогадами про своє попереднє життя. Чому існує так багато таких клішованих історій? Героїня гине в нещасному випадку і або вселяється в книжкового лиходія, або отримує благословення на світлу історію кохання.

Отже, вона намагається вести тихе, спокійне життя, незалежно від розвитку книжкових сюжетних ліній. На кшталт тих історій, у яких читач підтримує другорядного персонажа. Однак, моє оповідання дуже далеке від цього.

Я давно про це не думала, бо мені трохи сумно згадувати, але в минулому житті я робила домашнє завдання в шкільній бібліотеці до пізньої ночі, а по дорозі додому померла. Йдучи темними провулками з втомленим, схожим на зомбі тілом, я опинилася на шляху автомобіля, який не міг загальмувати.