Скільки б я не каялася, мої вигуки зовсім не допомагають моїй ситуації...
Я відчувала величезний жаль і сором, коли відчула, що його рука, яка тримала мою, почала м'яко тремтіти.
Що? До того часу, як мій розум зареєстрував розгубленість, яку я відчувала, він вибухнув сміхом. Це був сміх, який насправді можна було описати лише словом "вибух".
Досі я бачила від Ельвініраза лише ввічливу посмішку. Тож той факт, що він зараз так яскраво посміхається через мене, трохи тішить. Однак цього недостатньо, щоб я забула про своє збентеження, особливо після того, як він так виразно розсміявся. І знову моє почуття сорому занурилося набагато глибше.
– То ти подумала, що мені боляче?
–...т-так, і тому ви викликали мене на лікування...?
Я не можу довго терпіти цю ситуацію. Давайте швиденько вилікуємося і розійдемося, наберемося божественної сили чи ще чогось і побіжимо назад у казарму. Я хочу заритися під ковдру.
– Я не поранений, жрице. Думаю, ви помилилися через кров на моєму плащі, але це тільки від того, що я підтримав солдата.
....О, моє обличчя зараз вибухне.
Досі я будувала образ себе як спокійної, звичайної жриці з потужними здібностями до зцілення. Але в одну мить цей образ розбився вщент.
Щойно я увійшла до казарми, я раптом висповідалася, наче розпусна грішниця у своєму власному блискучому шоу самознищення.
Я відчула почервоніння на своєму обличчі, навіть не дивлячись на нього.
Тим часом Ельвініраз, який все ще не міг повністю придушити свій сміх, продовжував важко кашляти, врешті-решт закривши обличчя великою рукою і довго видихаючи. У цей момент я була би не проти бути похованою на глибині шести футів під землею. Що завгодно, аби не слухати, як він намагається стримати свій сміх.
Попри це, все одно було приємно бачити, що такий високий і харизматичний чоловік, який справляє враження скандинавського бога, посміхається переді мною.
Протягом майже десяти днів я бачила лише досить суворий вираз його обличчя, як командувача війною. Він зовсім не був щасливим.
Коли я дивилася в землю з обличчям, що ввібрало в себе всі негативні емоції світу, я почула голос Ельвініраза.
ВИ ЧИТАЄТЕ
Фальшиве зізнання
RomantizmЯ збираюся зробити те, що планувала дуже давно: зізнатися йому у своїх почуттях. Я б не змогла піти на такий важливий крок, будучи тверезою, саме тому зараз у моїй крові вирує алкоголь.- Ви... подобаєтеся мені. - І що ж тобі в мені так подобається...
