кожна крапля зливи розбиває
я б заплакала
голова розколюється на черепки
серце розтрощене в уламки
я кажу собі
«все буде добре»
«все буде добре»
добре не буде
далі буде лиш гірше
ні, я не песимістка
анітрохи
я просто реально дивлюся на світ
і не бачу сенсу
як жити далі?
а головне
навіщо?
