сніжинки на твоїх віях

- краще

вдивляюсь в чотири рядочки

перед очима трохи пливе

сторінки тремтять від подиху

хочеться вити

сльози не ллються

вже давно

щомісяця з листопада

казала собі:

«стане краще.

почекай до весни».

вже літо.

краще не стало.

кожен день

схожий на попередній.

щовечора, щогодини,

щоночі

одне й те саме.

«де сяйво в очах?» - 

питаю у згаслої зірки.

мовчить.

соромно.

не відповідає.

не треба.