Чарівний Примарний Лікар

Частина 20. Моторошний сміх у ночі

Півночі пройшла спокійно. Але в другій половині ночі розгулявся вітер, що страшно виє, він бив у двері і вікна, через що вони відчайдушно рипіли і деренчали, а весь будинок ходив ходуном. Вітер вив безперестанку, і від цього в будиночку ставало досить страшно.

Раптом зовні пролунав чийсь оглушливий сміх, що потряс ніч подібно до раптового удару грому, чому Фен Цзю і Лен Шуан злякано разом підскочили.

Фен Цзю з Лен Шуан одразу розплющили очі і схопилися на ноги. Однак, перш ніж вони встигли хоч щось зробити, дівчата почули скорботний і сповнений страждань крик, що перекривав виття вітру.

- Чому? Чому ти не даси нам спокій? Чому? — цей хрипкий і пронизливий голос пролунав напрочуд виразно. Це був не жіночий голос, а скоріше голос старого, проте...

У Фен Цзю блиснули очі, і вона подивилася на Лен Шуан.

— Не виходь, бо нас це не стосується, — з цими словами Фен Цзю підійшла до столу і сіла на місце.

При цьому Лен Шуан здивувалася, але кивнула і стала поруч із пані.

У цей час зовні в повітрі стояв чоловік, який був одягнений у даоський одяг і тримав у руці мітлу з кінського хвоста. Він випромінював потужну ауру, яка циркулювала навколо його тіла, а також випромінював сяйво... божественне сяйво, явище дещо відмінне від духовних сил.

На землі стояли старий і стара, які підтримували один одного, і їхні обличчя при цьому були сповнені сліз і пережитих страждань. Навколо них циркулювала не щільна і потужна енергія Ці, а хвилі енергії Інь.

— Дати вам спокій? Ха-ха-ха-ха. Ще чого! — чоловік у повітрі засміявся. — Смертні та примари йдуть різними шляхами, і якби не було нашої з вами зустрічі, то й причин для занепокоєння б не було. Однак, я священик, і якщо зустрівся з вами, то обов'язково вижену вас звідси!

Священик змахнув віничком з кінського хвоста, і жорстокий потік духовної енергії, підло об'єднаний із божественним світлом, кинувся вниз. Енергетичний потік розірвав повітря з виразно чутним свистом. Старі на землі від такого підлого вчинку розлютилися:

— За життя ми нікому не шкодили, проте померли в страшних стражданнях. І після смерті, ставши привидами, ми ніяк не шкодили тим, хто проходив повз нас. Однак ти, священик, смієш міркувати про те, що правильно і що ні, і навіть не думаєш нас пощадити, одразу заявляючи, що збираєшся нас вигнати. Тоді, хоч ми і привиди і наша форма дуже розсіяна, ми вб'ємо тебе! — у лютій скорботі закричав старий. За життя він, мабуть, був воїном і, ставши духом після смерті, ще не забув своїх колишніх образ. У ньому вирувала потужна енергія Інь. З гучним ревом він підвівся у повітря, нігті на його руках раптово стали довгими, як пазурі, і старий кинувся на даоського священика.