Чарівний Примарний Лікар

Частина 12. Друга гілка

Побачивши їхні нетерплячі погляди, Фен Цзю посміхнулася.

— Але якщо хтось із вас зможе мене перемогти, то я з радістю передам йому кермо правління кланом Фен.

Почувши це, всі здивувалися, а потім засміялися. Один із чоловіків середніх років, з презирством у голосі, сказав:

- Ти? Не сміши мене! Не тільки я, але й будь-який з твоїх однолітків сильніший за тебе.

- Правда? — вона тихо засміялася, її очі блищали, як у невинного кролика. — У маєтку є тренувальний майданчик. Може, підемо туди?

Її пропозицію зустріли з ентузіазмом. Всі, окрім старого, були раді можливості битися з нею. Під її керівництвом, вони попрямували до тренувального майданчика, який знаходився недалеко від задньої гори.

Старий, насупившись, йшов позаду. Він пильно дивився на Фен Цзю, намагаючись зрозуміти, наскільки вона сильна. Але вона виглядала такою невинною, що він не міг розгадати її.

Слуги та стражники, почувши про це, почали перешіптуватись. Однак, будучи членами клану Фен, вони зберігали секрети і не виносили сміття з хати. Але, дізнавшись про майбутній поєдинок, багато хто з них вирішив піти і подивитися.

Вісім капітанів варти Фен теж були здивовані.

- Не може бути! Старша пані боротиметься з ними? Наскільки я знаю, у другій галузі є кілька талановитих практиків. Один із них минулого місяця досяг рівня Воїна-володаря. Якщо старша пані битиметься з ним, то це буде самогубство!

— Старша пані не робитиме дурниць. Якщо вона погодилася на поєдинок, то в неї напевно є план, — сказав один із них.

- Ха! Не смішіть мене! Із її силою? — другий капітан похитав головою, не вірячи своїм вухам.

Тільки Ло Юй, почувши цю новину, зрадів. Він ляснув по плечу Фань Ліня і сказав:

— Ходімо, ходімо, побачимо, як старша пані їх розмазуватиме! Ти ж не бився з нею. Якби ти знав, на що вона здатна, то не говорив би таких дурниць. Якщо ми маємо можливість побачити її в дії, то не можна її упускати!

Сказавши це, він потягнув Фань Ліня до тренувального майданчика.

Інші капітани, трохи подумавши, теж пішли туди.

Таємні агенти, які ховалися у тіні, зітхнули. Вони теж хотіли подивитись, але їм треба було охороняти подвір'я.