Поза життям

Розділ 1 ( Ай): Помилка

Майя Орланд... Про цю дівчину можна говорити багато, але точного опису досі не дав ніхто. Її однокурсники говорять, що Майя— незрозуміла особистість, з якою важко пророзумітися. Скритна і вічно спокійна. Ніхто ніколи не знає що в неї в голові. Співробітники Майї описують її, як  наймолодшого робітника ради ангелів. Але ніхто з них до кінця не описав цю дивну і незрозумілу особистість. Єдиною людиною ( якщо його можна назвати людиною), яка більш менш знає Майю є її друг дитинства Джекс Шинігамі. Розповідати про те, як вони познайомились я зараз не буду. Це вже зовсім інша історія. Можу тільки сказати, що це була дуже смішна історія. Та щось я відійшла від теми. Перейдемо до самої героїні нашої оповіді. Саме зараз Майя Орланд сиділа в кабінеті ради, обкладена з усіх боків паперами, на яких було написано імена людей, їхній вік і місце проживання. Дивно, не правда? Але саме у цьому і полягала її робота. Ні, ні не у перегляданні паперів! Справа у тому, що дівчина була так називаємим женцем. Її робота полягала у тому, щоб переглядати усі данні про людей, живучих на землі, і вирішувати, кому пора помирати, а кому ще пожити. Робота ця була не з простих, адже у ній не можна було допустити помилку тому, що тобі просто-напросто помре не та людина. Скажем так, перспектива не з найкращих. Та повернімося до нашої героїні. Саме зараз Ай сиділа над своїм зощитом, з записами імен померших людей.
" Як я втомилася! А мені ж ізе відносити імена людей, яких я сьогодні записала головним, а потім, можлива перспектива того, що на мене знову спихнуть суд над людьми. Ех, невезе ж мені!"
Ай схилила голову і вздихнула. Таке було для дівчини не в перше. Вона часто залишалася на роботі допізна, і часто підміняла інших людей. Ай завжди дивувало, як вона зе досі не тільки не вилетіла з університету, а ще й вчиться на самі п'ятірки. Відсунувши всі свої думки на другий план, дівчина знову взяла ручку в руки і почала писати ще одне ім'я. На секунду думки дівчини повернулися назад, але Ай швидко відігнала їх. Та було уже запізно.... Знову глянувши на свій зошит, вона зрозуміла, що замість потрібного їй ім'я " Кара Некс" стоїть ім'я " Кіра Некс". Дівчина вжахнулася, і почала шаленно гортати сторінки кних, лежачих біля неї. " Кіра Некс! Кіра Некс! О! Знайшла".
— Кіра Некс. 15 років. Нью-Йорк. Чорт!— вскрикнула дівчина.
Ай зірвалася з місця, взяла зошит в руки і вибігла з кабінету. Вона неслася коридорами, як олімпійський чемпіон, біля фінішної прямої. Дівчина вибігла з будівлі ради і побігла в напрямку демонічної території. Зараз вона могла довіритися лише одній людині ( ну не зовсім людині), хай і самовдоволеній і нахальній.
                            ***
Полачивши корпус гуртожитка демонів Ай призупинилася.
" Це ж треба! Син самого верховного демона, а живе в звичайному гуртожитку!" Ай посміхнулася. Розпахнувши двері демонічного гуртожитку вона побігла далі, аж на четвертий поверх. Прибігши туди, жівчина швидко знайшла кімнату номер 37 і розпахнувши двері влетіла тути, ігноруючи купу ножів, розкидану перед входом. Дівчина підбігла до хлопця, і почала махати білим блокнотом прямо перед лицем Джекса.
- Перестань це робити— спокійним тоном сказав хлопець.
— Джекс! Джекс! Послухай! Я... Я... Я записала не те ім'я в зошит!— прлкричала дівчина, і на її лиці читалося розчарування, хвилювання і відчай.
— Реально?!— спитав Джекс. Дівчина кивнула. Джекс впав на ліжко і дзвінко розсміявся!  
- Тут нічого смішного!!!— взбісилася Ай
- Ти в цьому впевнена?!— видушив крізь сміх Джекс— Як на мене, то тут маса смішного!
— Зовсім ні! Як ти не розумієш, пустоголовий демоне— на цьому моменті Джекс перестав сміятися. Він ненавидів, коли Ай називала його " Пустоголовим демоном"— це ж питання життя і смерті. Зараз по нашому світу вільно гуляє людина, і що саме гірше— я невільно вбила ні в чому не винну людину. Це ж жахливо— Ай скорчила жалісливу гримаску і сіла поряд з хлопцем.
— Ну так— погодився він— тут ти налажала. Але при чому тут я?!— спитав Джекс і нерозуміюче подивився на Ай.
— Все дуже просто! Ти— вона ткнула в хлопця пальцем— мені допоможеш усе виправити.
- Я?!!!! Яким місцем Ай!!! Ти налажала, ти і виправляй!!!!!
— Ну ,будь ласка— дівчина скорчила єалісливу гримаску, чим дуже скидалася на кота зі шрека. Хлопець-демон пильно вдивлявся в її лице, а тоті здався.
— Ну гаразд! Допоможу. Але це в останнє!
— Дякую— вона кинулась йому на шию— ось для чого потрібні друзі!
- Ага, ага...— сказав Джек на відвали— то що ти сбираєшся робити?— спитав він, коли Ай відцепилася від його шиї.
— Хм... Незнаю— дівчина глянула на нього поглядом невинної овечки, і ще й для наглядності похлопала довжелезними віями. Джек спочатку поглянув на неї, як на дуру, але потім його погляд змінився на невдоволення.
— Ну взагалі-то я думала, перевірити її у корпусі для новоприбулих душ...— почала говорити Ай, помітивши погляд друга— але так, як душі там затримуються ну маааксимум на 30 хвилин, і то,якщо черга довга, а ми з тобою тут говоримо вже приблизно так само, то нам доведеться шукати її по всьому місту...— договорила Ай і знову вт упилася в Джека поглядом невинної овечки. Той театрально закотив очі і подивився на подругу так, ніби хотів її вбити ( хоча, чесно кажучи, після того, як він дізнався, що Ай зовсім не знає, що робити, то в нього промайнула думка про вбивство. Ні, ну а що! Одним ангелом більше, одним менше...). Ай відвела очі. Раптом Джек зробив те, від чого Ай тупо впала в ступор.  Цей нахальний демон, просто взяв в руки пульт, і почав дивитися телевізор, як ні в чому не бувало!!! Ай вже хотіла кинути на хлопця хорошенький словесний потік з всеможливих образ і нецензурної лекски, та раптом Джек переключив канал з кулінарного ( цікаво, навіщо Джексу кулінарний канал...) на новини. Там Ай почула саме те, що їй було потрібно.
—... І ще одна сьогоднішня екстренна новина. По місту гуляє людське дитинча. І саме по нашому місту, а не по людській території. Бережіться аншели і демони, адже хто знає, на що здатна ця неврівноважена людина...— промовила дикторка з екрана телевізора.
- Джек! Джек! Це саме те, що нам треба— Ай схватила хлопця за плечі, і почала шаленно трясти— вона на центральній площаді! Біжимо!

Як думаєте, мені писати далі? Це моя друга робота, не судіть мене строго...