Поза життям

Розділ 8 (Ай) Записка

Ай прокинулась. Голова розколювалась. Вона насилу підняла голову і озирнулася довкола. Вони досі були в барі. Кіра мирно спала поклавши гооову на барну стійку, а Джекса ніде не було видно. Ай встала і це коштувало їй неймовірних зусиль. Дівчина пройшлася по бару, стараючись згадати, що було вчора. Бродячи по бару, вона наткнулася на дзеркало. Вигляд Ай мала жахливий. Волосся розпатлане, футболка перекособочена вліво. Раптом хтось підійшов до неї ззаду.
- Що розглядаємо?- запитав голос, який стояв позаду дівчини. Ай різко обернулася.
- А,- полегшено видихнула вона,- це лише ти,- звернулася вона до Джекса. Той посміхнувся. В цей момент вони почули чийсь крик. Це була Кіра. Джекс і Ай побігли до неї.
- За що ви нас виганяєте?! Це помилка! Я нічого такого не пам'ятаю!- кричала Кіра на кухара.
- Нічого не знаю,- відповів той,- через вас і вашу подругу у нашого єдиного бармена самооцінка нижче плінтуса, синяк між очей і він не хоче виходити з кухні. А ще ваші фото висять на стіні для людей, яким заборонено сюди заходити, тому вимітайтесь звідси і поскоріше!
************************************
Ай, Джекс і Кіра стояли біля входу в бар, і дівчата наїжджали на демона.
- Ти нічого не хочеш нам розповісти?- двоє дівчат впилися в демона поглядом.
- Ха. Це було смішно. Коротше, Кіра, ти в стані алкогольного сп'яніння почала наїжджати на бармена за те, що в нього завеликий ніс і заявляла на повному серйозі, що йому потрібно зробити операцію, щоб його зменшити. І коли Кіра покликала тебе ,Ай,- він ткнув в дівчину пальцем,- щоб ти допомогла їй впевнити бармена, що йому потрібна операція, то ти якраз грала в дартс і майже проткнула своїм каблуком очі бармена. Ще б міліметр...,- розповідаючи це все Джекс мало не валявся на землі від сміху. Дівчата ж навпаки, стояли білі від шоку.
- Це. Реально. Ми. Були,- вбитим голосом спитала Кіра.
- Так,- відповів Джекс,- та не переживай ти так, ти досить швидко заснула і не встигла більше нічого натворити. Чого не скажеш про тебе, Ай.
- Що я ще зробила?- вбитим голосом запитала дівчина.
- Це вже інша розмова. Явно не тут. Давай Кірі ключі, незай іде до тебе додому, а нам потрібно поговорити!- серце Ай зжалося і вона непомітно почервоніла. Дівчина швидко кинула ключі Кірі.
- Червоний ключ- від верхнього замка, а білий- від нижнього. Я замикала і на той, і на той,- промовила Ай.
- Чудово!- сказав Джекс,- А нам потрібно поговрити!
************************************
Джекс завів Ай в парк. Сьогоднішній день був теплим і сонячним. Навіть і не скажеш, що зараз осінь. Вітер приємно обдував шкіру, куйовдив волосся і розносив приємну прохолоду по світу. Чудова осіння погода. Дерева в парку вже не були зеленими, навпаки, їхнє листя вкривали барви червоного, помаранчевого і жовтого кольору. Звичайно, адже зараз була саме середина жовтня.
- Майя,- звернувся до замріяної дівчини Джекс.
- Так офіційно. Це ж наскільки все погано?
- Ти точно не пам'ятаєш НІЧОГО з вчорашнього вечора?- запиттав хлопець.
- Точно. А що сталося то. Що я встигла зробити? Говори!- накинулася дівчина на Джекса.
- Та так. Нічого.
- Та говори вже.
- Я ж сказав, що нічого.
- Тоді навіщо привів мене сюди.
- Ем.... Хотів вияснити, чи ти точно не пам'ятаєш нічого про Кірину сутичку з барменом. Мені хотілося знати більше. Це реально було дууууже смішно.
- Ясно.... Тоді я піду..... Блін! Нам ж в понеділок виходити на навчання! Ну ок, па, мені додому пора,- сказавши це вона побігла додому.
************************************
Дрері квартири були відчиненими. Дівчина увійшла в середину.
- Кіра, ти знаєш, що двері потрібно закривати!- крикнула Ай. Їй ніхто не відповів. Квартира у Ай була не настільки великою, щоб з одної кімнати не буоо чути в іншій, тому Ай покликала ще раз:
- Кіра! Ей Кіра! Ау...,- знову тишина. Ай почала обшукувати квартиру. В прихожій Кіри не було, в ванній кухні і вітальні теж.
- Можливо вона просто вийшла погуляти,- запевняла себе Ай,- Але ж чому тоді двері не закрила. А може вона просто в якійсь з кімнат.
Спочатку дівчина зайшла у свою кімнату. Там її не було. Потім вона перевірила Кірину кімнату. Дівчина неначе крізь землю провалилася. Та у її кімнаті на ліжку лежала записка. Ай повільно підійшла і взяла записку в руки.

"Ми вимагаємо викуп розміром з 200 000 доларів. Не отримаємо його до 12.10.18, і ти більше ніколи не побачиш свою подружку. Розповісиш поліції- все буде так само. Не переживай, ми обов'язково дізнаємося, якщо щось піде не так.
А. Ш., Д. Н. і В. Л. ",- з кожним словом дівчина ставала все біліша і біліша. Вона опустилася на ліжко. Серце сковував страх. Вона повільно взяла в руки телефон....