Поза життям

Розділ 5 ( Кіра)

Вже годину Кіра сиділа в квартирі Ай і чекала повернення друзів. Найбільше її мучило одне питання : як же Джекс зміг вийти з кратири? Хоча, трохи подумавши дівчина прийшла до висновку, що у хлопця напевно є свої ключі, або Ай віддала йому запасні. Ще трохи посидівши дівчина почула клацання, і вхідні двері відкрилися. На порозі стояли Ай і Джекс.
- Ну нарешті,- полегшено видихнула Кіра- Де ви так довго ходили?
- Мене по роботі визивали,- відповіла Ай.
- По роботі?- встривожився Джекс- і що казали?
- Все погано. Особливо для нас. Про цей випадок з Кірою звичайно ж прознали з новин. І тепер ведеться розслідування, в якому мають вияснити хто це зробив. Тому у нас є приблизно 20 днів щоб відправити Кіру додому,-підсумувала Ай і сіла на диван- А ти де був Джекс?
- Я..,- замявся він- Я погуляти вийшов. Не чекати ж мені вас тут весь час поки ви по магазинах ходите!
Сказавши це Джекс скорчив таке лице, ніби позід дівчат по магазинах мав продлитися три тижні а не годину. Ай показала йому язика і втупилася в телефон.
- Ей ви!- закричала Кіра- Нам взагалі-то потрібно план придумувати, а не сваритися. І взагалі, чим ви займаєтесь?!- крикнула та, побачивши як Ай сидить в телефоні, а Джекс стоїть ззаді неї і корчить їй рожки- Перестаньте дурью маятися і почніть вже нарешті робити хоть щось для того, щоб повернути мене назад до життя,- завершивши свою гнівну тираду Кіра сіла на диван і почала запитально дивитися на двох друзів.
- До твого відома,- озвалася Ай- я якраз в процесі пошуку виходу з цієї ситуації. Я десь читала, що для того, щоб повернути людину на землю потрібно мати карту наших міст. І не звичайну,- додала вона, побачивши погляд Джекса- а старовинну. Ту, яка була ще до " Кардинальної перестановки". А вона наскільки відомо мені і інтернету, знаходиться в " Великій Міжнародній Бібліотеці".
- Так чого ми чекаємо?- здивувався демон- Шуруємо в бібліотеку і беремо карту!
- А ти в курсі, що там охорона, сигналізація і туди важко проникнути,- огризнулася Ай.
- А ти в курсі, що можна купити білети і все вирішено!- таким самим тоном відповів їй Джекс.
- А ти в курсі, що красти карту серед білого дня і перед носом у охорони це верх тупості- продовжувала Ай. Напевно вони би спорили до ночі, якби Кіра не зупинила їх:
- Стооооп!!!!!- крикнула вона, і Ай з Джексом, які вже зібралися було повидирати один одному волосся, різко обернулися- У мене є план. Зараз ми підемо в цей музей просто як туристи, ну або щось на подобі того. Вияснимо де там лежить та карта, а потім, вночі, підемо і викрадемо її,- торжественним тоном промовила дівчина.
- А це справді хороша ідея- сказав Джекс і з повагою подивися на Кіру.
- Тоді починаємо приготування!- сказала дівчина і повернулася до друзів.
************
Вже як годину йшло приготування до подорожі в музей. Джекс замовляв білети, а Ай пробувала якнайправдоподібніше замаскувати Кіру під ангела. І у неї це вийшло. Після годинного переодягання, дівчата нарешті вийшли в вітальню. Кіра була одягнута в одяг, який вона купила собі в магазині, а образ доповняла зачіска, в стилі родео, з двома низькими хвостами та широким капелюхом, який мав замаскувати її неіснуючий німб, та декілька червоних браслетів на лівій руці.
- Ну що? Білети готові?- запитала Кіра у Джекса.
- Так,- відповів той і встав зза столу- можемо йти.
- Ура!
*********
Біля входу в бібліотеку вже скопилося не мало людей, які хотіли потрапити на екскурсію і послухати про старовинний світ, який був створений нащими предками, ще до великого перевороту. Чесно еажучи, цю будівлю важко було назвати бібліотекою. Радше великий музей з просто величезною кількістю книг. Компанія повільно підійшла до натовпу.
- Чого ми чекаємо?- запитала Ай у низенького рижеволосого ангела, який стояв біля неї.
- Так іще ж немає екскурсовода,- відповів той і зразу ж відвернувся, продовжуючи розглядати величну будівлю бібліотеки-музею. А вигляд будівля і справді мала внушаючий. Великі колони з чистого мармуру перед входом. Сам вхід оздоблений вишуканою ліпниною, у вигляді різних кних, карт і всього такого. Але найбільш внушаючий вигляд мали самі двері. Вони були зроблені з дощок червоного дерева, а на них був виведений візерунок: ангел і демот, які тримали у руках карту, і стояли на хмарі. Кіра також мимоволі замилувалася красою та величчю музею-бібліотеки, та ось підійшов екскурсовод, і перевіривши білети группу повели на екскурсію у саме присіщення. Їх довго водили по різних коридорах, заплутаний у важкий лабіринт, з нескінченних ходів і повороті, заводили у різні зали, показуали експонати, розповідаючи щось цікаве про кожен з них. Та Кіра особливо не жвертала на усе це уваги, аж поки вони не підійшли до зали, з картою всіх міст. Ця зала була найвеличнішою з усіх. Адже, в ній і знаходився найвеличніший експонат. Кіра підійшла поближче, щоб роздивитися саму карту, та тут хтось її зупинив. Це був Джекс.
- Здуріла?- пошепки спитав він- Це ж найцінніший експонат. Підійдеш заблизько- і тобі кінець. В переносному значенні звісно. Тут кінця, як такого, бути і не може.
Кіра мовчки кивнула головою і пішла роздивлятися залу. Загалом екскурсія була дуже цікавою і воажаючого. Але є одне ні..... За всією цією суматохою Кіра зовсім забула, що потрібно було вияснити щось про охорону, і про карту. Що ж.... Залишається лише сподіватися, що друзі не підведуть, і все таки щось вияснять.

P. S. Цей розділ вийшов досить нудним, через те, що мене вічно підганяла з написанням розділу одна людина, але в наступних главах буде відбуватися вже зось цікаве і смішне.^_^