Поза життям

Розділ 12 (Ай) Втеча

Після того, як Артур покинув кімнату, Ай досі не могла оговтатися після почутого. В голові у дівчини вирувало безліч думок : " Як? Чому? За що? Навіщо?", та безліч інших. Та нажаль на жодну з них відповіді вона отримати не могла.
************************************
Частково вийти з стану шоку Ай допомогло збентежене лице Кіри. Дівчина стривожено поглядала на неї, тому Ай постаралася надати свому обличчю якомога спокійнішого вигляду.
- Нам потрібно звідси вибиратися,- пошепки сказала Ай.
- Хіба Джекс не мав нас врятувати звідси?- запитала Кіра. Ай зам'ялася.
- Ну так...,але.... Ми не можемо чекати його. Нам потрібно вибиратися звідси. І швидко. У нас залишилося дуже мало часу, для того, щоб відправити тебе додому. Приблизно 8 днів... Тому не можна чекати ні хвилини. Потрібен план...,- Ай задумалася. Як же їм вибратися звідси, якщо у цій камері немає вікон, двері металеві, тож вибити їх ніяк не вдасться. Та ще й замок. Від відчаю дівчина мало не заплакала.
- Можливо треба дочекатися наступного приходу наших тюремників, і тоді якось спробувати вибратися?- запропонувала Кіра.
- План теоретично підходить, але є декілька факторів, які заважають його виконанню. Наприклад те, що ми не знаємо коли вони прийдуть наступного разу, та чи прийдуть узагалі. А навіть якщо й так, як ти збираєшся вибиратися звідси. Що можуть дві ув'язнені дівчини проти тюремників. У них ж напевно є зброя та й в рукопашному бою перевага явно не на нашому боці,- сказала Ай.
- Ну так...
- Хоча,- спохватилася Ай,- я впевнена, що не усе у нас настільки погано. Я дещо придумала...,- дівчина підійшла до Кіри і почала щось шепотіти їй на вухо.

************************************
- План такий,- шепотом сказала Ай,- Я здаюся Артуру.
- Ти з розуму зійшла!- обурилася Кіра,- Як це нам допоможе?
- Та дослухай,- відповіла Ай,- Дивися, я здаюся Артуру. Далі мені потрібно буде якось його позбутися і звільнити тебе. Друга частина-звільнитися від Артура- найскладніша. Я не знаю точно, як я це зроблю, але впевнена, що щось придумаю,- дівчина посміхнулася Кірі,- Головне-сиди тихо і чекай мене. Зрозуміла?
- Так,- кивнула Кіра. На цьому їхня розмова була закінчена.

************************************
Ай підійшла до металевих дверей і закричала:
- Артур! Я знаю ти мене чуєш! Я здаюсь!!!!
Закінчивши кричати вона відійшла від дверей . Через деякий час з іншою сторони почувся скрип. Двері відкривалися. У кімнату зайшов хлопець- чорне розтріпане волосся, карі очі, гострі риси обличчя. Одягнений у елегантний одяг-чорна рубашка, чорні штани, і чорні туфлі. Схожий він був на провісника смерті, що добавляло в його образ страху. Він звернувся до Ай:
- Біловолоса- за мною.
Ай покірно встала і підійшла до нього. Той чіпко вхопив її за руку, здавлюючи її. Дівчина скривилася, та чоловік не звернув на це уваги і потягнув Ай до виходу. Металеві двері за ними гучно захлопнулися.