Поза життям

Розділ 4 (Джекс) Розмова

В той час, поки дівчата бродили по магазинам, Ай розмовляла з директором і т. д., Джекс також мав свою важливу розмову. Та про все по порядку. Почнімо з того моменту, як у нього задзвонив телефон.
**********
...Раптом задзвонив телефон.
— Це мій— швидко сказав Джекс і вийшов в іншу кімнату. Це виявилася кімната Ай(до того вони розмовляли в вітальні). Кімната була оформлена в пастельно-м'ятних тонах, посередині стояло велике двухспальне ліжко з купою подушок в формі сердечок(напевно подарунок від когось на день Валентина) і м'яким білим покривалом. Збоку стояло велике дзеркало і шафа з одягом, а в іншому кутку кімнати стояв туалетний столик. Також стіни кімнати були розвішані усякими плакатами і постерами. Джекс сів на ліжко і підняв трубку.
— Алло— сказав голос з трубки. Голос був холодним і різким, але Джекс цей голос пам'яьав добре.
— Привіт тату— відповів хлопець— Чого дзвониш?
— Приїзджай до мене в офіс. Потрібно поговорити— сказав батько і скинув трубку.
— Я попав— ледь чутно промовив Джекс і вийшов з кімнати.
*******
Хлопець зайшов у кабінет. З чорних золодних мтін на нього дивилися портрети правитилів їхнього демонічного світу. Посередині кімнати стояв стіл з темного дерева з чорним шкіряним кріслом. На столі валялося купа паперів, і чорнильниця з пером. На кріслі сидів чоловік у строгому сірому костюмі. Чоловік повільно повернувся,і стало видно його лице. Риси лиця були госрими, випирали вилиці, і виглядав чоловік дуже грізно і строго. В його темно-сірих очах був відтінок холоду. Він пильно подивився на Джекса.
— Привіт тату— з натянутою посмішкою сказав він.
— Привіт Джексе— сказав чоловік. Голос у нього був холодним і спокійним.
— Навіщо ти мене покликав?— поцікавився хлопець, та на душі у нього вже панував неспокій. Його переживання підтвердилися.
— Ти ж дивився новини, правда?— спитав чоловік.
— Так...
— Тому ти напевно чув, про людську дитину, яка випадково потрапила у наш світ раніше часу. У цьому точно замішані ангели, і це чудовий привід зняти їх з керівництва— говорив батько, і його лице охопив вираз азарту— Ця твоя подруга... Майя Орланд. Я чув вона недавно вступила в раду ангелів, і якраз у відділ транспортаціх і смертності людей. Я впевнений що це зробила вона. І не треба мене зараз запевняти в іншому— додав чоловік, помітивши вираз лиця сина— я чудово знаю, що це вона. У мене повсюду свої люди. Так от, перейдемо до суті діла. Нам потрібно накопати компромат на ангеліа. А хто ж може нам в цьому допомогти, як не сама винуватиця події. Не самовільно звісно. З тавоєю малненькою допомогою— Джекс скривився— Ні ні, не потрібно її катувпти. Все набагато простіше. Ось тобі диктофон— він кинув диктофон Джексу у руки— Будеш ходити з ним, і записувати усе, щр вона говорить. Ти мене зрозумів?— Джекс кивнув— Тоді вільний— чоловік махнув рукою і вказав на двері. Джекс вийшов з кабінету.
— Я попав....— тихо промовив Джекс.