Поза життям

Розділ 6 (Ай) Викрадення

Після трьох годинної екскурсії компанія нарешті повернулася до Ай додому. Відкривши двері ключем, дівчина плюхнулася на диван. Поряд з нею сіла Кіра, а Джекс залишився стояти.
— Ну,— почав Джекс— хто що дізнався?
— Охорона в вигляді двох ангелів, перед картою досить слабка, та й засинають на робочому місці вони часто,— почала доповідати Ай— але якраз через це на кришці карти влаштовано спеціальний датчик, який зчитує відбитки пальців при доторканні до скла, також він посилає сигнал до сигналізації, що висить на стіні, за тою великою шафою, з портретами засновників старовинного міста. Ну і звичайно ж камери. Але і з ними проблемка. Вони вимикаються лише з пульта, який є у охоронців. Розбити ніяк. Вони непробивні,— закінчила розповідати Ай і полегшено видихнула.
— Ну це не проблема, охоронців і  вирубити можна,— тихо промовив Джекс, а потім подивився на Кіру— А ти що довідалась?
Кіра відвела очі і втупилась в диван з таким лицем, ніби це була найцікавіша річ в її житті. Джекс закотив очі і промовив:
— Блін, ти серйозно?! Замість того, щоб роздивлятися карту, як ненормальна, могла би і пошукати щось!
— Ну я ж перший раз там,— винувато промовила Кіра.
— У нас була місія!— кричав і далі Джекс— А ти її провалила. І як нам тепер довіряти тобі? А що, як ми дамо тобі якусь важливу задачу, а ти і про неї забудеш?
— Та чого ти наїхав на неї!— втрутилась Ай— Ну зацікавилась людина тим музеєм. Ти себе під час свого першого походу згадай. Тебе від тої шафи з черепами відтащити неможливо було!
— Тоді ми були не на завданні!— гнув своє Джекс— І взагалі, це була перевірка на відданість справі. Кіра її не пройшла!
— Тоді чого я чую про цю перевірку вперше?
— Вона була таємною! І взагалі, не лізь! Ай, це не твоя справа.
— Не керуй мною! Я сама можу вирішити же моя справа, а де ні! І взагалі, чому це ти тут керуєш?!
— Тому, що ти занадто проста, примітивна....,— Джекс не встиг договорити, як Ай різко встала з дивана, підійшла до Джекса, і вмазала йому по лицю.
— Ідіот! Дурак! Бачити тебе не хочу! Щоб ти здох!— з такими словами Ай забігла до себе в кімнату і закрила двері на замок.
************************************
Дівчина впала на ліжко. Щоки налилися рум'янцем, і по обличчю потекли сльози. " Чому я дружу з одними ідіотами! Да щоб він здох! Замахав уже! Ідіот! Придурок! Ненавиджу!"— кричала про себе дівчина ридаючи в подушку. Раптом вона почула стук в двері. Ай проігнорувала його. Стук повторився. Знову ігнор.
— Відкривай уже!— почувся голос зза дверей— Ну скільки можна дутися, я серйозно. І взагалі, що я зробив?!
Ай витерла сльози, і відповіла, страючись, щоб голос звучав нормально:
— Якщо ти настільки тупий, щоб цього не розуміти, то здохни ,будь ласка, і не муч мене своїми дебільними питаннями!
— Я демон. Я не можу здохнути,— говорив Джекс зза дверей.
— Замахав— тихо промовила Ай, кидаючи подушку в двері, і поклала голову собі на коліна. Її щоки налилися рум'янцем.
Стук в двері знову повторився.
— Блін, якщо ти не відкриєш я виламаю двері!
— Не треба, в мене тільки закінчився ремонт!— крикнула Ай.
— Ну реально,— почав Джекс— відкривай. У нас купа справ, нам потрібно обговорити план викрадення карти, а ти тут дуєшся, незрозуміло через що!
Ай на секунду задумалася, а потім повільно пішла до дверей. На секунду вона зупинилася перед дзеркалом і глянула на себе. Одною  з її особливостей було те, що після сліз воно швидко висихало, і не залишалося червоним. Хоча припухші очі і дивний голос ніхто не відміняв.
Дівчина підійшла до дверей. Дві секунди повагавшись Ай все-таки відкрила двері.
— Нарешті!— вздихнув полегшено Джекс— Я думав реально двері прийдеться вибивати.
— Ти блефував!— удавано розізлилась Ай і штовхнула демона кулаком.
Далі всі розсілися за столом і почали обговорення:
— Значить так,— почав Джекс— сьогодні Кіра залишається в тебе, Ай. В третій ночі....
************************************
02:45. Задзвенів будильник, який оповіщав про те, що скоро початок плану по викраденню карти. " Потрібно будити Кіру"— подумала Ай— " Але спочатку перевдягнусь"
Ай одягнула чорні облягаючі ласіни, темно-червону толстовку з капішоном,чорну кепку без прінта і чорні кросівки. Волосся дівчина випішила залишити розпущеним тому, що якби вона почала заплітати своє довжелезне волосся, то вони б точно спізнилися. Одягнувшись, у єдиний зручний одяг, для людини, яка вічно ходить в топах, спідницях і 15-ти сантиметрових каблуках, вона пішла будити Кіру.
************************************
— Вставай давай,— шепотіла Ай— Ми так запізнимося.
— Встаю, встаю,— сонним голосом промовила Кіра і встала з ліжка.
— Одягайся,— у нас є 15 хвилин, щоб зібратися і прийти на місце зустрічі.
************************************
Коли дічата прийшли на місце зустрічі на годиннику було рівно 03:00. " Встигли"— з полегшенням подумала Ай. Джекс уже їх чекав.
— Дивно,— шепотом сказав він— Я думав ви запізнетесь.
— Поганої ти про нас думки,— відповіла Кіра.
— Ну що, операція почалась! Моліться щоб нас не спалили!
************************************
При вході в музей усе було точно так само, як розповідала Ай. Там стояли два ангели-охоронці, які мирто спали.
— Ай-я-яй,— похитав головою Джекс— Як беспечно з вашого боку. Так просто взяти і заснути. А якщо грабіжники прийдуть?— Кіра хіхікнула— Втім.... Вже прийшли,— Джекс посміхнувся і витягнув у одного охоронця з карману пульт управління камерами. Потім він повільно нажав на сонну артерію обом охоронцям.
— Навіщо?— спитала Кіра— Вони ж і так сплять.
— А якщо прокинуться? Так у нас буде більше часу.
Кіра пожала плечима, але більше нічого не сказала. Компанія почала просуватися далі. Через пару хвилин вони вже були в кімнаті з картою.
— Аж дивно,— сказала Ай— Карта— набільш важливий експонат цього музею. І біля неї так мало охорони.... Тут точно якийсь підвох.
— А може ти нарешті просто повіриш, що нам повезло! Навіщо придумувати проблеми?!— незрозуміло за що розсердився Джекс.
Ай знизала плечима і попрямувала далі. Ось вони вже біля карти.
— Джекс...,— прошепотіла Ай— Ти камери виключив?
— Звісно.
Ай стала на свій пост, біля шафи з книгами. Задачею дівчини було слідкувати за сигналізацією. Якщо воа спрацює, то перш ніж подати сигнал, вона загориться слабким маленьким червоним вогником. Різниця між вогником і звуком в 1 секунду, та всеодно, це може допомогти. Поки Ай слідкувала за вогником, а Кіра за камерами ( а раптом включаться?), Джекс повільно зняв Кришку з карти. На секунду він навіть здивувався, чому нічого не відбувається, та потім знгадав, що він на завданні. Джекс повільно підняв карту. Раптом Ай помітила слабке мерехтіння на сигналізації.
— Вогонь!— вскрикнула дівчина і роздався пронизливе виття серени.
— Чорт! Міні-лазери! Я дебіл! Як я не додумався! Все було занадто добре! Я дебіл!
Сирена завила ще голосніше.
— Сирена!— вскиркнула Ай— Вони викликають поліцію!
" Нас зловлять! Що нам робити?!"— подумала Ай.

P. S. Як я люблю закінчувати на цікавих моментах( хоча можк це і не цікаівий момент. Для кого як). Дякую всім за 100 переглядів книжки. Серйозно, коли починала писати не думала зо це хтось бцде читати. Походу помилялась. Загалом, всіх люблю, чекайте нову главу.😘