Я повинна бути в історії!

Частина 7: Довга дорога

На годиннику 9 ранку. 30 сонних душ стоять в очікуванні транспорту біля шкільних воріт.
Наш клас був поділений на групи "круті" і ботани". Я відносилась до нейтральної сторони. Недалеко від мене стояла наша парочка. Єдине,що мене вічно в них бісило те, що Хана вічно ображається на Девіда. Коли я на них не подивлюся ,він вічно перед нею вибачається. Бісить. В додачу моя каліченька на ім'я Кера захворіла і не змогла поїхати в поїздку.

— Так, діти я попрошу уваги. Зараз я оголошу список хто з ким сидить. — почалися крики розчарування, адже всі вже вирішили хто з ким буде сидіти ці 3 години. Я «включилась» на парі Селіна і Девід. Спочатку я не зрозуміла чому мене назвали, але через секунду до мене дійшло і я побачила на собі злий, пронизуючий погляд брюнета.

Автобус під'їхав і ми всі в нього завалились. Я мала сидіти позаду.

— Можна я сяду біля вікна? – я запитала у хлопця. Не знаю на, що я надіюсь.

— З чого це?— своїм улюбленим тоном відповів брюнет.

— Мене, тошнить в автобусах, а якщо я буду сидіти біля вікна мені буде легше.

— Іди на**р! — після цієї фрази хтось із моїх однокласників викрикнув «На твій?!» , і після цього в автобусі була неприємна тишина, а потім регот на весь салон. – Сідай вже!

— Ем... Дякую.

Я швидко вмістилась біля вікна. Девід засунув навушники в вуха і занурився в світ музики. Я теж люблю часто так робити. Підчас цього ти , начебто, забуваєш про усі проблеми, заспокоюєшся. Тому через 5 хвилин я теж слухала музику і дивилася у вікно. Коли ти бачиш, як із високих хмарочосів горизонт змінюється на поля, а потім на ліси, тобі здається начебто ти потрапляєш у якусь казку. В додачу, зараз осінь і тільки цікавіше спостерігати як дерева  грають своїми жовтогарячими барвами. Мене відволік мій однокласник який витягнув у мене навушники (доречі на найкрутішому моменті)

— Граєш «Правда чи Дія? Відповідь «ні» не сприймається.— сказав хлопець із рижоватим кольором волосся, очі у нього були зелені, наче трава весною, взагалі зовнішність у нього була непогана. Його здається Кен Огава звати.

— Якщо відповідь «ні» не сприймається,то навіщо запитувати?

— Просто. Так значить Я, Ізаму, Сузуму, Мізукі, Рен, Девід і новенька. Клас, більше народу, цікавіше грати.