Я повинна бути в історії!

Частина 18: Тепер ти тільки моя

По усій квартирі розноситься аромат свіжої кави. За вікном тільки виднівся схід сонця. На годиннику 7:36, а я відкривши свої очі, які жахливо пекли від того, що я знову заснула в лінзах, вийшла із кімнати, щоб направитися у ванну, де я зазвичай змінюю лінзи. Закапавши собі очі краплями, які нестерпно були пекучі, хоча фармацевт сказав, що вони ніжні!!! Я одягнула окуляри та направилась на кухню з якої доносився цей чудесний аромат. Та побачивши перед собою свого друга,про якого я просто забула, із усмішкою промовила «Доброго ранку», але згадавши, що відбулося вчора я вмить замовкла та закрила очі залишивши усмішку, яка вже говорила за мене:«Я повинна було просто мовчати, вибач...»

- Привіт, я скористався твоїм кавовим апаратом, ти не проти?- запитав у мене Девід.

- Ні все, добре - з тим же виразом обличчя і закритими очима, стояла я.- Що ти хочеш на сніданок?- нарешті відкривши очі, я задала своє питання.

- Я....- він просто завис.... завис і дивився на мене.

- Ем.... Девід, з тобою все добре? Чому ти так пялишся?

- Я...Еее.. Вибач, просто твої очі такі красиві, незважаючи на те, що вони червоні.

- Очі? Ти маєш на увазі лін-зи....- і тут до мене дійшло, що стою перед ним в окулярах!- Вибач! Я цей...Агр!- я просто закрила своє лице долонями.

- За, що ти вибачаєшся? У тебе дуже красиві очі, чесно. Ти почервоніла? Селін, перестань.- він підійшов до мене та обійняв- Все добре, чуєш? Якщо ти переживаєш, що я комусь розповім, то це не так.

- Просто, вони жахливі!

- Хто? Очі?- із усмішкою запитав брюнет.

- Так! Вони не зрозумілого кольору, в додачу я нічого не бачу та....

- Вони чудові, особливо мені, вони дуже подобаються, унікальний колір,якого ніхто немає, а з окулярами вони виглядають просто шикарно.

- Все перестань про них говорити, мені ніякого!

- Добре, але останній штрих...- він підняв свою праву руку та стягнув мою ризинку із голови, розправивши моє волосся.- Ось так. Тепер ідеально, я хочу бачити тебе так частіше)

- Ти дуже дивний.

- Такий дивний, саме для тебе.- він поцілував мене у лоб, та розвернувся до плити.

- Що ти збираєшся робити?- запитала я у брюнета, який точно шукав продукти.

- Сніданок звісно, не знаю як ти, але я голодний.