Я повинна бути в історії!

Частина 11: «Веселий» день

Звичайний шкільний день. Діти «відпрацювали» 8 уроків. Ось вже пролунав дзвінок,який означав,що можна йти додому, але нас затримала вчителька.

- Так, діти у мене для вас хороша новина. Ми ще не встигли відійти від одної поїздки, а вже запланована нова. Як ви пам'ятаєте на початку року деякі ваші однокласники приймали участь у олімпіадах, а як ви знаєте той клас, який набрав більшу кількість балів їде в поїздку за кордон. І такими щасливчиками опинилися ми! Особливо дякую, Девіду, який набрав максимальний бал із англійської. Я вам напишу коли ми відправляємось. Приблизно на наступний вівторок. Дякую за увагу. До побачення та хорошого дня.

Всі із позитивними емоціями вийшли із класа. Більшість почали обговорювати, що вони візьмуть із собою. Оскільки Кера, ще не прийшла, мені не було із ким поговорити.

- Як ти думаєш, куди ми поїдемо?

- Не знаю, Кера.

- Відколи я Кера?- запитав брюнет який , майже, увесь час стояв біля мене і говорив зі мною.

- Як бачиш від сьогодні. До речі, а ваша школа завжди так часто влаштовує поїздки?

- Ну таке іноді буває, рідко але буває. А ти куди йдеш зараз?

- Скоріше за все до....- я не закінчила речення, адже я побачила чорний автомобіль,який зупинився біля воріт школи. Із цієї машини вийшов чоловік, одягнутий у чорний класичний костюм. Він направлявся до входу школи.

- Щось не так?- із недорозумінням дивився на мене Девід.- На кого ти.....

- Неважливо.- але це «неважливо» вже підійшло до нас.

- Міс, я хочу, щоб ви поїхали зі мною.

- Я знаю.

-Селіна, що відбувається? - хлопець був трішки шокований цією ситуацією. Звісно, адже не кожен день ти розмовляєш із своєю подругою і тут «бац» з'являється чоловік у чорному костюмі із серйозними виразом обличчя, який хоче забрати твою подругу невідомо куди.

- Все нормально просто... неважливо... Папа.- я направилась із цим чоловіком до чорного BMW. Сівши в середину шкіряного салону, ми направилися до моєї квартири.

- Ви мене пам'ятаєте?- після тривалої тиші, задав питання чоловік.

- Так. Ви дворецький моєї сім'ї - Гален. Правда вже не моєї сім'ї.