Тільки через мій труп...

~Частина 1~

~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~
Ми проїжджали зелені алеї, погода була хорошою: сонце своїми лагким, не яскравим промінням потрапляло в салон машини, легенький вітерець гойдався на гілках дерев, було прохолодно і комфортно їхати. Спокійна музика ще більше розслабляла, і я то поринала в сон то знову прокидалась. Як раптом мій спокій перервав мій брат Техен витягнувши мій навушник з вуха сказав:
-Лінсу! Прокидайся ти своєю слиною затопила машину! І почав щипати мене за щоку.
-Техен! Навіщо так кричати!?
-Те не знущайся над Лінсу, ніжно усміхнувшись сказала мама.
-Так діти ми приїхали.(Тато)
-Наарешті, Лінсу виходь з машини. Кричав Техен витягнувши мене за руку.
-Виходжу. Буркнула я і вийшла з машини. Ми опинилися перед невеликим красивим, білим будинком. З середини він не менш красивий, я знала що на думці мого брата, тому швидко побігла на другий поверх вибирити собі більшу кімнату, щоб Техен не зробив це швидше.
-Все це моя кімната! Крикнула я з переможною усмішкою. Кімната, яку я вибрала була просторою, світлих постельних тонів також до неї йшли маленька ванна і гардеробна. Всі наші меблі вже були розставлені, тому в домі було затишно і комфортно.
-Так не чесно я старший від тебе на 2 роки мені потрібна ця велика кімната!
-Приймай поразку гідно, сказала я і з задоволеною усмішкою пішла по свої речі.
~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~
Після вечері я вирішила прогулятись по нашій вулиці, щоб краще запам'ятати дорогу. Під вечір вже було прохолодно, адже через кілька днів закінчується літо. Я насолоджувалась вачірнім повітрям і не помітила як дійшла до величезного зеленого парку. В парку було тихо і спокійно, людей майже на було, я присіла на лавочку і на мить заплющила очі.
-Ти що робиш? Ночувати зібралась тут? Голосно спитався знайомий голос.
-Техен! Ти мене налякав що ти тут робиш?
-За тобою прийшов, бо точно знаю дороги ти б додому не знайшла.
- GPS, знаєш що це? І досить мене прислідувати.
-Я не прислідую я наглядаю.
-Мені вже не 5 років!
-Ага тоді де твій телефон?
-Тут... я почала перевіряти кишені.
-Ось він. Техен витягнув з кішені мій телефон.
-Але...
-Ходи додому 5-річна, він вхопив мене за руку і потягнув з собою.
~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~
7:30.
-Лінсу прокидайся, а то в школу запізнишся! Кричала з першого поверху мама
-Вже встаю, навіщо так кричати? Я встала з ліжка і пішла приймати водні процедури. Після цього я одягнула топ і джинси, білі кросівки і пішла снідати. На кухні був лише один Те.
-А де мама з татом?
-Вони поїхали по новий диван в вітальню. До речі ти чого оділась як на трасу?
-А що не так? Знервовано спитала я.
-Футболку купляла в дитячому магазині? Іди одягни щось свого розміру
-Ідіот, буркнула я та пішла на гору через 2 хвилини повернуалсь в простій білій футболці.
-Так краще? іронічно сказала я.
-Так хоч на людину схожа. Після цього я поїла і вже виходила з дому:
-Таак стояти, я забув сказати я тебе маю відвезти до школи.
-Ооо ні, тільки не це, щоб ти мене зразу в перший день опозорив? Ні дякую.
-Це не моя ідея, мама сказала відвезти, іди в машину я зараз прийду.
-Угу...Я пішла до машини. Через кілька хвилин вийшов з будинку і сів в машину Те.
-Ну що поїхали? З єхидною усмішкою сказав хлопець і ми поїхали.
Через 15 хвилин ми були біля школи.
-Дуже дякую що підвіз, можеш не заїжджати по мене. Сказала я і вже хотіла виходити.
-Ага так я і послухав, щоб до тебе різні ідіоти чіплялись, хоча ти і "придурок", але гарний "придурок" так що я заїду за тобою після школи.
-Ооо Божее! Скзала я і вийшла з машини і направилась до будівлі
-І я тебе люблю! Крикнув Техен мені вслід...
~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~

Дякую,❤що дочитали до кінця цю частину, чекайте нові частини🥰🤫