Тільки через мій труп...

~Частина 7~

~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~
Я повернулась до Пака...
-Техен попросив мене, щоб я тебе провів додому.
-Я і сама можу, я вже не маленька дитина *Думки*"Тупий ти ідіот мені не 5 років я можу обійтись і без тебе, коли ж ти відчепишся, тобі немає чим зайнятись, як завжди все тільки псуєш..."
-Будеш це своєму братові пояснювати, пішли. Він взяв мене за руку і потягнув за собою.
-Відпусти мене! Я ледь вирвала свою руку і почала озиратись чи часом ніхто не помітив нас,- я не хочу з тобою нікуди йти, мене мій друг проведе! І взагалі відчепись від мене! Я повернулась назад до школи і почала шукати Хосока, на щастя він забирав свої кросівки тому затримався в школі.
-Хося! Я так рада тебе бачити, ти можеш мене провести додому? Нуу дууже потрібно.
-Лінсу, що на тебе найшло? Добре я проведу тебе навіщо так панікувати?
Я видихнула з полегшенням і швидко потягнула його на вулицю. Чімін ще стояв на території школи. Я стиснула руку Хосока і притягнула його ближче до себе, і ми разом направились до воріт
-Лінсу..
-Зроби вигляд що ти пожартував! Я почала сміятись і робити вигляд що мені дуже весело (хоча в мене це погано виходило). Ми пройшли повз Чіміна, і тут я зупинилась.
-Передай моєму братові що я не потребую його опіки і допомоги.. і поки я не забула, залиш мене в спокою, не переслідуй мене, я не хочу спілкуватись з тобою. Після цього я переможно усміхнулась і вийшла з подвіря школи...
~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~
Ми підходили до мого будинку:
-Ось тут я живу...
-Я тут часто буваю.
-Тобто?
-Ну я з своєю састрою ходжу на пробіжки і ми часто бігаємо по цій вулиці.
-В тебе є сестра? Чому ти мені не розповідав?
-Так ти і не питала.
-Впринципі, все з тобою ясно містер загадковість. Виявляється я ще багато чого про тебе не знаю.
-Тобі здається, усміхнувся хлопець.
-До речі Хобі, не хочеш сходити в кіно в ці вихідні?
-Це що побачення? Його тон змінився...
-Що? З чого ти взяв...
-Хоча я тебе розумію ніхто б не встояв перед моєю красою, насмішкувато сказав Хосок.
-Що ти несеш? В тебе жар? Так і скажи що не хочеш.
-Хахаххах, ти б бачила своє обличчя, я не казав що не хочу, тому в неділю йдемо в кіно.
-Ооо Боже Хосок але ти ідіот, я штовхнула його плечем,- домовились в неділю в кіно, все мені час іти. Я попрощалась з Хобі і зайшла в будинок. В вітальні сидів Те і щось читав, я пішла на кухню щоб попити води.
-Тебе Чімін провів? Почулось з вітальні.
-Ні
-Чому?
-Тому, що я сама вмію ходити, мене Хосок провів.
-Я тобі казав щоб ти з ним не спілкувалась?
-Мені все рівно, що ти там казав. Після цих слів я піднялась в свою кімнату, і не виходила до самого вечора.

Вечір, спокійна музика, розслабляюча ванна, що ще потрібно для повного щастя?
-Лінсу!  А ось і те що як раз не потрібно
-Лінсу ти де? Кричав Те в моїй кімнаті.
-Я в ванній ідіот...
-В такому випадку, закругляйся і вали одягатись, говорив за дверима мій брат
-Я тільки зайшла в ванну і я нікуди не збираюсь, спокійно сказала я.
-Я тебе чекаю в низу
-Угу... Я спеціально "трішки" затрималась. Після цього одягнулась в хатні шортики і топ і спустилась на низ.
-Ти ще не готова?
-А я до чогось готувалась? Спокійно сказала я і направилась на кухню за соком.
-Я тобі ж сказав одягнутись..
-А я що не в одязі?
-От і добре, тоді поїхали.
-Куди б ти не намилився, я ітак нікуди не збираюсь, я ж під домашнім арештом. Сказала я і з переможною усмішкою пішла в свою кімнату, більше мене ніхто не тривожив, я так і не дізналась куди ми мали їхати.

Дякую,❤☺ що дочитали до кінця цю частину🙂 чекайте нові частини