Тільки через мій труп...

~Частина 10~

~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~
-Лінсу прокидайся, а то запізнишся в школу, ніжно сказала мама.
-Вже встаю... пробурмотіла я.
-Сніданок вже на столі, я поїхала на роботу.
-Угу... Я встала з ліжка і пішла в ванну, швидко прийняла душ зробила макіяж і пішла одягатись. Я одягнула легке біле плаття в квіти та білі кросівки і спустилась на низ. В будинку нікого не було, на столі чекав мене сніданок. Швидко поснідавши я пішла до школи.
Я прийшла до школи рано, тому вирішила прогулятись по території школи та пороздумувати.  Тільки но я зайшла в міні-парк біля школи, як мене зустрів Хося.
-Привіт, ну що як там твої роздуми?
-Я в глухому куті, і я ще дещо впорола...
-Що знову переспала? Завагітніла? Що він запропонував одружитись і ти погодилась???
-Та нііі, це не зв'язано з Чіміном.
-Тоді з ким?
-Ну мене Юнгі запросив погуляти і я погодилась...
-Молодець! Кращого життя не придумаєш.
-А що тут такого, просто погуляю і все.
-А що якщо ти йому подобаєшся і він тобі про це скаже?
-Таак не драматизуй, все буде добре.
-Ну ну.
-Все мені потрібно йти на урок.
-Ок, потім побачимось.
Уроки пролетіли непомітно, за цілий день я не бачила ні Чіміна ні Юнгі, перед останнім уроком я вирішила передзвонити до Юнгі:
-Ало, привіт це Лінсу.. хоча ти знаєш..
-Привіт Лінсу.
-Я хотіла спитати, сьогодні все в силі?
-Ти про прогулянку? Так, сьогодні після уроків.
-Ти сьогодні був в школі?
-Так а що?
-Та нічого просто я тебе не бачила.
-Зрозуміло, зустрінемось після останнього уроку на головному вході, добре?
-Так звісно, вибач мені потрібно йти на урок.
-Добре. Він кинув трубку і я пішла в клас. В класі було лише кілька студентів. Серед них я побачила Чіміна і вирішила сісти біля нього.
-А де всі інші?
-Вони втекли, сьогодні в одного чувака день народження і вони пішли до нього на вечірку.
-Зрозуміло, а ти чому не пішов?
-Тому, що я не міг до тебе додзвонитись, і в школі теж не міг знайти тебе.
-А до чого тут я?
-Туди на вечірку парами йдуть, і я хотів тебе запросити.
-Ну міг когось іншого запросити, що в школі більше дівчат нема?
-А інші дівчата мені не потрібні, мені тільки ти... Не встиг Чімін договорити як в клас зайшов вчитель:
-Так клас, а де інші студенти? В відповідь тільки тиша.
-Я ще раз питаюсь де всі інші студенти? І на цей раз ніхто не відповів.
-Ну що ж... якщо ніхто не скаже правди, я буду змушений залишити вас після уроків, а зараз відкриваємо сторінку 247 та записуємо сьогоднішню дату. Після цих слів студенти невдоволено щось пробурчали і почали записувати щось в зошити.
-Але ж так не чесно, прошепотіла я,- в мене взагалі то є важливі плани.
-І які?
-Ммм та вже ніякі, сказала я  і уткнулась в книжку.
-Ну є і плюси, ми можемо провести час разом, Пак ніжно усміхнувся.
-Хах...ну так.
Після уроку вчитель відвів нас в бібліотеку:
-Вам потрібно упорядкувати всі книжка он в цьому відділі, сказав він і показав рукою на відділ Б,- чим швидше все зробите тим швидше зможете піти додому. Після цього він покинув бібліотеку і ми взялись за роботу. Книжок було не багато, але я була впевнена що затримаюсь надовго. Тому вирішила подзвонити до Юнгі щоб відмінити зустріч. Я вийшла з відділу Б і набрала номер Юнгі:
-Ало.. це знову я, вибач Юнгі але я не зможу сьогодні погуляти тому, що наш клас покараний.
-Хмм, ти ж не будеш до самого вечора?
-Я думаю що ні.
-От і добре прогуляємось в вечері.
-Оо клас, вибач що так вийшло.
-Все добре, побачимось в вечері, вибач мені потрібно йти.
-Добре, до зустрічі. Я повернулась і побачила перед собою Чіміна.
-Хто це був?
-Чімін, ти мене налякав, це Хосок ми маємо з ним зустрітись.
-Ясно, він прискіпливо поглянув на мене, ніби зрозумів, що я збрехала.
-Давай повернимось, щоб допомгти іншим, сказала я і пішла в відділ Б.
~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~
19:30 Останні книжки були вже на місті. Нарешті в цілому відділі було все красиво поскладано та упорядковано. Я не гаючи часу взяла свій портфель і вийшла зі школи. На вулиці вже було прохолодно, але похода була хорошою. Я вирішила не йти додому а одразу на прогулянку, тому написала смс Юнгі: "Ще раз привіт, я вже вільна де ми можемо зустрітись?" Через хвилину прийшла відповідь:
"-Ти зараз біля школи?"
"-Так, а що?"
"-Я зараз за тобою заїду" Через кілька хвилин до школи під'їхав велкий чорний мотоцикл, це був Юнгі.
-Падай в байк мала, сказав хлопець і підморгнув. *Він що фліртує так?* подумала я:
-Ми ж мали просто прогулятись.
-Я трошки поміняв план дій, гуляти будемо в наступний раз, а сьогодні покатаємось, сказав він і простягнув мені шолом. Я одягнула його і сіла, Юнгі одразу завів мотоцикл і рвонув, з переляку я сильно обняла Юнгі, щоб не впасти і їхала так кілька хвилин, поки не звикла до швидкості. Через кілька хвилин ми виїхали з великого шумного міста, і проїжджали повз самотні тихі квартали.Раптом ми повернули на право та проїхали ще кілька метрів. Так само раптово ми зупинились біля маленького будиночка якого важко було розгледіти через великі зелені кущі.
-Де це ми?
-Ми в моєму будинку біля озера.
-Так тут ще є озеро? з вогником в очах спитала я.
-Так, пізніше покажу, а зараз пішли в дім. Він взяв мене за руку і повів, від цього жесту мої щоки одразу стали рум'яними. Ввійшовши в дім одразу відчувся приємниц запах дерева, сдже всі меблі всі предмети інтер'єру були дервяними, кілька ламп які були в вітальні ледь освітлювали кімнату і вся уя атмосфера навіювала домвшній спокій.
-Як тут красиво, а що ми будемо робити?
-Ти любиш фільми про зомбі?
-Ооо ми будемо дивитись жахи?
-Так, надіюсь тобі подобаються цей жанр.
-Ти жартуєш? Це мій улюблений жанр.
-От і добре, мені потрібно відійти, я зараз повернусь.
-Угу...Поки я чекала на Юнгі, я пильно роздивилась на будинок з середини, і зрозуміла що в такому будинку я б провела все своє життя. Тут повернувся Юнгі з великою коробкою попкорну та ще з різними солодощами.
-А ти підготувався, хахах.
-Такмя продуманий. Ми сіли на диван Юнші включив фільм на невеликій плазмі. Цілу годину ми насолоджувались фільмом та їли попкорн. Поки одне з зомбі не вискочило перед екраном, я дуже злякалась підскочила і обняла Юнгі.
-Що страшно? Насмішкувато сказав хлопець.
-Та ні... ну майже.
-Вимкнути фільм?
-...Так будь ласка.
-Добре, але ти і ссикло.
-Я не ссикло, просто фільм страшний.
-Хтось би спорив, я не буду😂
-Досить сміятись краще покажи мені озеро.
-Дообре пішли, ми вийшли з будинку зайшли на задній двір і перед нами "розлилося" красиве зелено-синє озеро.
-Ваах як красиво.
-Угу, давай присядемо, він указав на невелику лавку біля води.  Ми мовчки сіли і просиділи так кілька хвилин. Цю приємну тишу перебив Юнгі:
-Лінсу давай ще на вихідних понуляємо?
-Я не проти, усміхнулась я.
-Ти не замерзла?
-Трішки.. В цю ж хвилину Юнгі зняв свою толстовку і дав її мені.
-Ось, це допоможе. Я одягнула толствоку, вона була мені майже по коліна.
-Ти так мило в ній виглядаєш. Мої щоки мочервоніли.
-Мило? Вона дууже велика, як це може виглядати мило.
-Лінсу, я повинен дещо зробити. Я не встигла вимовити ні слова, як його ніжні губи накрили мої... я відповіла на поцілунок, через кілька секунд він відсунувся.
-Мені вже час додому, зніяковіло сказала я.
-Так звісно я тебе відвезу. Ми ще посиділи кілька хвилин біля озера а потім сіли на байк і Юнгі повіз мене додому.
-Тут я живу.
-Я чув в тебе є брат?
-Так, а ти звідки знаєш?
-Мені Чімін розказав, від цих слів я аж закашлялась.
-Ти в порядку?
-Кхе-кхе так все добре, ну все мені пора. Папа
-Дозустрічі, завтра побачимось. Він чмокнув мене в щоку, завів мотоцикл і поїхав. Я підійшла до дверей, вони були замкнені, на щастя я мала ключі. В будинку нікого не було, навіть Техена не було вдома. Я подумала, що у всіх справи тому просто пішла спати.

Дякую,💜 що дочитали до кінця цю частину💫 чекайте інші частини🥰