Тільки через мій труп...

~Частина 15~

Я прокинулась від запаху нашатирного спирту, його я одразу впізнала так, як інколи від хвилювання я могла втратити свідомість.
-Лін, ти як? Схвильовано спитала мама.
-Ммм нормально, піднімаючись сказала я.
-Давай, лягай в ліжко ти ще занадто слабка.
-Так це правда? Ми знову переїжджаємо?
-Так.. вибач так потрібно.
-Ти ж знаєш, що це перше місто де я знайшла друзів?
-Так.. Те розповідав, нічого ми ж вже жили в Тегу там є твої старі знайомі.
-Ну так, але це знайомі а тут друзі і..
-..Чімін?
-Що, звідки ти знаєш?
-Так це правда? Я просто здогадувалась, я знаю що він друг Те але тепер ще й твій хлопець, і давно?
*З вчорашнього дня блет*
-Недавно... в нас тільки все почалось.
-Мм мені шкода, Лін але я нічого не можу зробити, ми повинні бути в Тегу до..
-Так так, до кінця тиждня я зрозуміла.
-Лін ти можеш довчитись цей рік в Тегу а потім переїхати і поступити в Сеул. Тепло усміхнулась мама.
-Але до кінця школи залишилось ще пів року, я не думаю що в нас вийде.
-Лін поговори з ним, і тоді все розтавиться на свої місця.
-Як я повинна йому це сказати?
-Словами, все не розкисай, все буде добре, він зрозуміє. Мені пора готувати вечерю, тому я піду.
-Добре.. я подзвоню йому.
Мама тепло усміхнулась і тихо вийшла з кімнати.
Знайшовши телефон, я набрала перший контакт, пройшло 2 гудки:
-Алло Лін привіт, як ти? вже виспалась?
-Привіт, так я вже почуваю себе краще, після ночі на підлозі..Чім нам потрібно поговорити.
-Оу щось серйозне?
-Мм так, ми можемо зустрітись через годину?
-Так я вільний, де зустрінемось?
-В великому парку в кафе.
-Добре, дозустрічі цьом.
-Бувай.
Після розмови я оділа рвані джинси і велике худі та пальто і спустилась на низ. Всі готувались до вечері.
-О Лін,ти якраз вчасно сідай вечеряти.
-Мам я сьогодні не буду вечеряти мені потрібно зустрітись з... ну ти знаєш.
-Добре, буть обережна.
-Угу.
Я швидко вийшла з будинку і направилась в сторону парку, на вулиці було вже досить холодно тому я ще глибше зарилась в худі.
До парку я дійшла занадто швидко.  Від думки, що зараз можливо обірвуться відносини які навіть не встигли початись, було важко дихати. Найшовши очами те саме кафе я швидко направилась до нього. Занадто швидко все відбувалось, і я прокинулась коли вже сиділа за столиком і чекала Чіміна. Очікування тягнулось, як жорстка ризина і час ніби зупинився і не хотів йти.
Після вічного очікування (15 хвилин) я побачила за вікном Чіміна  який світився від щастя і усміхався всім перехожим, я розуміла що все щастя зникне і від цього було ще гірше. Побачивши мене ще яскравіше почав усміхатись:
-Привіт Лін, не замерзла? Сьогодні досить холодно.
-Привіт Чім, ні я в порядку. Чім сів навпроти мене і до нас одразу підійшла офіціантка, хлопець замовив латте і ванільний дисерт. Він був настільки веселий і піднесений що земля вибавалась з-під ніг і хотілось лише одного, бачити його таким завжди.
-Лін ауу ти ще зі мною? Ти в порядку?
-А що? Так я в порядку... а ти як?
-Мм в мене все добре, ну про що ти хотіла поговорити?
-Я..ем..хотіла сказати що..
-Що? Піднявши брови, усміхнувся хлопець.
-Я не знаю з чого почати.. кортше, ти знаєш що моя сім'я часто переїжджала і міняла багато будинків.. і на цей раз Сеул не вийняток.. ми.. знову переїжджаємо.
-Оу Лін..
-Я.. я не знаю що робити.. я не хочу з тобою розходитись але... я..я розумію що немає іншого виходу. По щоках покотились одинокі сльози.
-Лін, вихід завжди є. Ми щось придумаємо, ми не розійдемось чуєш? Витираючи мої сльози тихо сказав Чімін.
-Правда?
-Обіцяю, що все буде добре, до навчання залишилось пів року, ми  закінчимо навчання і щось придумаємо, можливо ви ще повернетесь в Сеул.
-Я думаю що закінчивши школу я поступлю і переїду в Сеул.
-Ну от бачиш, вихід завжди є.
-Але чи вийде в нас?
-Звісно що вийде, я буду дзвонити кожного дня, тим паче це лише пів року. Ми впораємось.
-Дякую, що зрозумів все правильно.. я думала, що ти не захочеш бути зі мною.
-Лін, я завжди буду з тобою і я забороняю навіть думати про таке. Іди сюди. Чімін різко пересів на мій диванчик і міцно обняв.
-Ми впораємось от побачиш, прошепотів він і ніжно поцілував в щічку.

Дякую💗 що дочитали цю частину до кінця🥰 чекайте на нові частини😚 Саранхе~💜