Тільки через мій труп...

~Частина 2~

Перший день школи... усі загоріли і відпочили за літо. Біля школи "тусувались" кілька компаній і здавалося в кожної компанії свої теми для розмов, і кожна компанія в своєму  маленькому вимірі. Я зайшла в величезну будівлю, пройшла кілька метрів і одразу загубилась. Школа з середени була була світлою і просторою, із великого холу розходилось багато коридорів, також великі сходи вели на другий поверх. Багато підлітків швидко як мурашки ходили по коридорах і я не розуміла куди мені потрібно йти. Тут я побачила як до мане наближається високий хлопець, з темним і хвилястим волоссям.
-Привіт! ти новенька?  Усміхаючись сказав хлопець.
-Так, я трішки загубилась.
-Не переживай, я все тобі покажу до речі я Хосок.
-Я Лінсу, буду дуже вдячна, соромязливо усміхнулась я. Він показав рукою на один із коридорів і сказав:
-Спочатку я покажу тобі цю частину.
Через пів години ми обійшли всю школу і я майже все запам'ятала.
-Дуже дякую що провів  мені маленьку екскурсію. Усміхнулась я.
-З тебе морозиво і дружба, пожартував Хосок.
-Хахах добре, відповіла я. Після цього пішла на урок. Усі уроки пройшли дуже швидко. З останнього уроку нас відпустили, я цьому дуже зраділа, адже Техен мав заїхати за мною аж через годину, тому після школи я могла прогулятись.
Я вийшла з будівлі вже хотіла йти, але мене зупинив Хосок:
-Лінсу ти йдеш додому?
-Так, а що?
-Та нічого, але де цей хлопець який підвозив тебе зранку, ви зустрічаєтесь?
-Ніі ти що, це мій брат він не зміг приїхати.
-Ну раз така справа, дозволь тебе провести додому.
-Хахах добре пішли.
Ми їшли привітною вулицею, розмовляли на різні теми, жартували. Тут я помітила що ми підходимо до того великого парку. Хосок запропонував прогулятись по парку. І я одразу погодилась, адже додому не хотілось. Гуляючи зеленим парком Хосок розказував смішні історії і я від душі сміялась, час проходив непомітно. Тут Хосок відійшов і через кілька хвилин повернувся з двома великими ріжками морозива:
-Взагалі то я мала купити морозиво, усміхнулась я.
-На наступний раз відповів Хосок, і усміхаючись протягнув мені морозиво.
-Дякую, давай присядемо.
Ми сіли на найближчу лавочку, і жартуючи їли дисерт. Вже вечоріло, а ми досі сиділи в парку. За один день я знайшла хорошого друга, і я була справді щаслива. Ще деякий час ми посиділи, а потім вирішили йти додому. Виходячи з парку я помітила як, схожа машина, як в Техена, швидко припаркувалась на великій парковці. З авто вийшов високий хлопець, і пішов в наш напрямок, на вулиці вже було темно і я не могла розгледіти обличчя. Через хвилину хлопець був біля нас.
-Лінсу! Сказав знайомий голос, це був мій брат.
-Техен? Що ти  тут робиш?
-А ти як думаєш? Грубо сказав Те.
Тут  розмову перервав Хосок:
-Вибач, це я затримав Лінсу, спокійним голосом сказав Чон.
-Ти взагалі хто?
-Я новий друг Лінсу- Хосок мовив хлопець і протягнув руку Те. Він проігнорував цей жест.
-Ти чому на дзвінки не відповідаєш? Я витягнула з кишені телефон, там була багато пропущених дзвінків від мами і Те.
-Вибач, в мене вимкнений звук, я нічого не чула...
-Все досить іди в машину, грубо сказав Те.
-До зустрічі, сказала я Хосоку з усмішкою на всі 32.
-Побачимось, усміхаючись відповів хлопець. Я попрямувала до машини. Сівши в машину я побачила як Те і Хосок перекинулись кількома словами а після цього Техен пішов в машину:
-Про що ви говорили?
-Не твоє діло. Я так і не зрозумів чому ти не почекала мене?
-Тому що останнього уроку не було і я вирішила піти додому пішки, а Хосок хотів мене провести.
-Ага так провів що ви опинились в парку. Все я не хочу, нічого слухати, я тобі забороняюсь з ним спілкуватись.
-Та хто ти такий, щоб вирішувати з ким мені спілкуватись а з ким ні, що хочу те й роблю не твоє діло. Сказала я і уткнулась в екран телефону.
Техен завів машину, і ми поїхали.
~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~
Приїхавши додому я одразу пішла в ванну, щоб трішки розслабитись. Після ванни я спустилась на кухню щоб попити води. На кухні сидів Те уткнувшись в ноутбук:
-Завтра я тебе знову маю відвезти і забрати зі школи тому будь ласка дочекайся мене, спокійно сказав хлопець.
-Я можу й сама пройтись.
-Ага і завтра повернешся в якій годині 3?
-Яка тобі різниця в якій я повернусь.
-Не хочу нічого чути, давай вали спати, вже пізно.
-Угу...вже лечу. Як же надоїла ця надмірна опіка, буркнула я відпрасилась до себе в кімнату. Я була дуже втомлена тому швидко заснула.

Дякую що дочитали до кінця цю частину,💫😊чекайте нові частини❤