~Частина 3~

2.2K 126 7
                                    

Зранку я прокинулась в хорошому настрої, прийняла душ і спустилась на перший поверх. На кухні і в вітальні не було нікого. "Дивно, де подівся Те, невже йому надоїло всюди ходити за мною" подумала я і вирішила провірити кімнату брата. Зайшовши в кімнату, я почула як холод пробирається до моїх кісток пройшовши ще кілька кроків я побачила відчинене вікно, біля якого стояло двохспальне ліжко. Трохи привідкривши ковдру я побачила Техена, який спав з відкритим ротом засунувши між ноги подушки. Я ледь стримала сміх, і вирішила зачинити вікно, вікно з сильним тріскотом зачинилось. Я зкрививши лице поглянула на Те, він далі спав в своїй зручній позі. Я видихнула з полегшенням, і направилась до дверей. Я торкнулась ручки дверей, і хотіла тихо відчинити двері щоб не розбудити Те.
-Тебе стукати вчили? Я з кислим лицем повернулась до Техена. Він стояв посеред кімнати в одних шортах:
-Ееем, твої двері були привідчинені і холодом віяло по всьому коридорі і я вирішила зачинити вікно. І взагалі ти чому спиш напівголий з відкрити вікном? Як ти не захворів?
-До твого відома я сплю з відкритими вікнами вже 3 рік і ти аж сьогодні це помітила.
-Мені все-одно як ти там спиш, двері краще закривай, сказала я і вийша з кімнати,- до речі я сьогодні йду пішки до школи, і нічого не хочу чути, кричала я з коридору.
Після цього я одягнулась в легке малинове плаття білі обємні кросівки, джинсову курточку і пішла до школи.
~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~
Після другого уроку, я вирішила пообідати в їдальні. Замовивши гостру лапшу і салат я сіла за  маленький столик і почала обідати. В один момент я відчула на собі погляд і почала оглядатись, і тут мій погляд зупинився на якомусь хлопцеві з чорним волоссям, в чорній шкіряній курточці, в чорних штанах та в білій футболці, який пристально дивився на мене. Я зніяковіла і різко піднялась  із-за стола. Вийшла з столової і направилась в клас, як мене наздогнав цей хлопець вхопив за руку і потягнув за собою:
-Що ти робиш!? Відпусти мене!
Він відтягнув мене в вузький коридор:
-Давай познайомимся.
-Ні! Ти для цього мене сюди притягнув?
-Так, я Чімін а ти?
-Я не зобов'язана відповідати!
Я відштовхунула його від себе і пішла в клас. Я ще довго думала над тим що сталось.
Після уроків я залишилась в шкільній бібліотеці, щоб взяти додаткові книги щоб підготуватись до контрольної роботи. В бібліотеці було майже пусто, лише 2 студенти ходили між рядами і протирали книги. Я зайшла у відділ "Епоха середньовіччя" і почала шукати потрібні книжки. Набравши багато книжок я вирішила присісти почитатати. Я побачила найближчий столик і попрямувала до нього. Тут я відчула що зайшла в щось і всі книжки посипались на підлогу, я одразу присіла щоб позбирати книжки і побачила перед очами чорні черевики і одразу підняла погляд на верх, переді мною стояв той самий Чімін. Я піднялась і сказала:
-Чого тобі треба?
-Твоє ім'я, спокійно сказав хлопець спершись на одну з поличок.
-Не дочекаєшся, буркнула і сіла за стіл, розклала всі книжки і почала читати намагаючись не звертати увагу на хлопця. Він сів навпроти мене спершись підборіддям на руку, і спостерігав за моїми діями:
-Якщо так, я не відчеплюсь.
-Добре. Сказала я і продовжила читати.
Пройшло хвилин 20, Чімін досі сидів і дивився на мене.
-Тобі ще не надоїло?
-Ні, я тут буду поки не почую твоє ім'я.
-Лінсу. Все задоволений?
-Так задоволений, але я думав ти довше будеш проховувати своє ім'я.
Я хотіла щось сказати в відповідь, але в один момент все світло в бібліотеці зникло.
-Це твоїх рук діло? Перелякано спитала я.
-Ні, мабуть, просто школу закрили.
-В сенсі закрили? Я включила ліхтарик і пішла до виходу, дійшовши до головного входу я смикнула за двері, вони дійсно були закриті.
-Я ж казав, почувся голос.
-Я повернулась і побачила прямо перед очима плечі ігруди хлопця, і одразу зробила крок назад.
-І що тепер робити?
-Чекати до ранку сказав хлопець і потягнув в "Спільну кімнату".
"Спільна кімната" була великою і просторою. По середині були 3 великі дивани під одною стіною стояло кілька автоматів з їжею які освітлювали половину кімнати під іншою стіною стояла невелика плазма з колонками біля вікон стояли кілька столів з кавоварками та чайниками.
-Сьогодні це наш готель сказав Чімін і плюхнувся на диван.
-А тут немає запасного виходу? Або ключі?
-Ключі є в охорони.
-То пішли візьмем ключі.
-Є одна маленька проблема, охорона на вулиці, і він не буде заходити до школи.
-О ніі! А ти звідки знаєш?
-Я залишався на ніч в школи вже 3 рази я вже професіонал, засміявся Чімін.
-І що нам робит цілу ніч?
-Для початку, давай краще познайомимся, чи ти збираєшся знову мовчати пів ночі?
-Ні не збираюсь.
-Добре я почну з себе. Я Пак Чімін мені 17 я з паралельного класу, і я збираюсь запросити тебе на побачення, тепер твоя черга.
-Ммм, я Кім Лінсу в мене є старший брат, я новенька і я не збирась з тобою на побачення.
-Ну ми це ще побачимо, єхидно усміхнувся хлопець і підійшов до автомату з шоколадками.
-Ось, він протягнув батончик "twix"
-Дякую, зніяковіло сказала я і взяла шоколадку. Після цього присіла на диван. Через кілька хвилин я вирішила провірити телефон. І звісно було дууже багато пропущених дзвінків від Техена. Я вирішила передзвонити і вийшла в коридор, пролунало кілька гудків:
-Ало привіт Те... не встигла я договорити, як він мене перебив:
-Де ти ходиш? Де ти зараз знаходишся? Чому не піднімаєш трубку?
-Так спокійно, я в школі затрималась і нас закрили і нам прийдеться чекати до ранку.
-Стоп нас? Хто з тобою, цей Хосок?
-Ні... не він.
-А хто?
-Чімін...
-А це хто такий? Кожен день новий ідіот?
-Ми сьогодні познайомились, і те що він ідіот, тут не поспориш, все буде в порядку, мені час іти передай батькам, що зі мною все впорядку, люблю. Сказала я на одному дихані і кинула слухавку.
-То значить я ідіот? Розслаблено сказав хлопець із темряви
Я налякано повернулась, Чімін стояв за кілька метрів від мене.
-Взагалі то не гарно підслуховувати, і так ти  ідіот.
-Не забувай ти скоро з цим ідотом будеш зустрічатись.
-Ага тільки в твоїх мріях.
-Хто це був?
-Яка різниця.
-Велика, це твій хлопець?
-Ні, це мій брат. Сказала я і назад пішла в "Спільну кімнату"...

Дякую,❤ що дочитали до кінця цю частину,😘🥰чекайте нові частини👀

Тільки через мій труп...Where stories live. Discover now