Тільки через мій труп...

~Частина 6~

Зранку я прокинулась і зрозуміла, що спізнююсь я швидко одягнулась і спустилась на низ, Те не було, на столі лише лежала записка : "Лінсу, я не зможу тебе відвезти до школи тому, що в мене є справи, тому дуй туди пішки, повернусь вечером" я з посміпохом вийшла з будинку зачинила двері і побігла до школи.
Через 10 хвилин я була вже в будівлі, я зупинилась біля великої колони щоб віддихатись, адже я бігла цілу дорогу, тут до мене підійшов Хосок:
-Лінсу ти в порядку?
-Так все добре, я-я просто задихалась, глибоко вдихаючи сказала я.
-Зрозуміло, я хотів спитати...
-Що саме?
-Тобі тоді перепало від батьків чи від брата?
-Ні, в той день все обійшлось.
-Тобто?
-А наступного дня перепало.
-Ти про що? Здивовано спитав Хося. Я пообіцяла, що все розповім після уроку, продзвенів дзвінок і я швидко пішла до класу:
-Вибачте за запізнення, схиливши голову я зайшла в клас.
-Швидко сідай, сказав учитель,- а ми розпочнемо урок. Я пройшла кілька кроків і побачила, що всі місця зайняті, майже всі... В 3 ряду були два вільні місця: біля Чіміна, і біля чорнявого красивого хлопця, який був одягнутий в чорний одяг. Я не довго роздумуючи сіла біля незнайомого хлопця:
-Привіт, вибач ти не маєш запасної ручки? А то я свою не можу знайти, несміло спитала я в хлопця.
-Зараз пошукаю... через мить він протягнув мені ручку з надписом "Мін Шуга"
-Що означає цей надпис? Це твоє ім'я?
-Можна й так сказати.
-Ну в такому випадку я Лінсу, сказала я, записуючи щось в зошит.
Після уроку я знайшла Хосока, який з нетерпінням чекав моєї історії.
Я вирішила прогулятись по території школи і за одно все розповісти Хосоку.

-Як ти вмудрилась залишитись з Пак Чіміном в ночі в школі?
-Ти думаєш мені цього хотілось? Я взагала хотіла просто підготуватись до контрольної.
-Тобі ще повезло, що він тебе на місці не зґвалтував, почав сміятись Хосок.
-Тобі смішно, а цей придурок ще й друг мого брата. Хосок ще більше почав сміятись.
-Немає нічого смішного, я тепер буду часто бачити цього придурка. Тут я помітила як з-за дерева виходив хлопець із дуже знайомим обличчям і тут я зрозуміла: "Чорт це Чімін!" Я одразу присіла і потім вхопила Хосока за руку і потягнула до низу.
-Лінсу що трапилось?
-Цить! Сказала я і потягнула хлопця за дерево.
-Що ти робиш?
-Ховаюсь від Чіміна, цей придурок мене бісить.
-Привіт, що ви робите?
Я почула знайомий голос, я повернулась, з-за дерева вийшов Чімін.
-Як давно ти тут? Перелякано спиталась я.
-Нууу, я все чув.
-Ммм, Хося нам потрібно вже йти, а то запізнимось, до речі куди ти поклав цей пакет? Я вхопила його за руку і потягнула в сторону школи.
-Що? Який пакет?
-Та цей коричневий... Зайшовши за велику колону, я почала оглядатись.
-Що це тільки що було?
-Хоуп давай без лишніг запитань, все бувай, мені потрібно йти.
На передостанньому уроці я знову зустрілась з "Мін Шугою" і знову сіла з ним за одну парту, цього разу ми більше розмовляли.
-Якщо що я Юнгі, першим сказав хлопець.
-Буду знати, усміхнулась я.
-Ти новенька? Я тебе раніше не бачив в школі.
-Так, я недавно сім'єю переїхала сюди.
-Я надіюсь, що ти знайшла друзів?
-Нуу так, знайшла парочку.
-І хто це? я їх знаю?
-Хосок і Чімін, хочаа Чімін мені не друг... я просто з ним познайомилась.
-Оу значить ми вже друзі.
-Тобто?
-Я хороший друг Чіміна, ми з ним спілкуємось ще з середньої школи.
-Я з ним не дружу він просто мій знайомий. "А точніше ідіот якого я не переварюю" подумала я.
-Ну якщо ми вже друзі то можемо зустрітись після школи... в очах Юнгі були 2 маленькі вогники, які настільки заворожують що я неначе провалююсь в солодкий сон, я зрозуміла що не зможу відмовити цьому милому хлопцеві:
-Я думаю що можна зустрітись, або прогулятись.
-Круто, тоді чекаю тебе після уроків навпроти школи. Тут продзвенів дзвінок і Юнгі вийшов з класу. Я ще кілька хвилин не могла слова вимовити. Потім я немов прокинулась від солодкого сну і зрозуміла що залишився лише один урок. Я встала зібрала своєї речі і вийшла з класу. В коридорі мене одразу зустрів Хося, він щось розповідав, але я не слухала його мій розум був затуманений.
-Ти взагалі мене слухаєш?
-А...Що? Так я слухаю.
-І про що я говорив?
-Ммм, ну так...
-Все зрозуміло, і про що ти думаєш? Про Чіміна так? Хлопець усміхнувся.
-Ще чого, з якого переполоху я маю думати про Чіміна?
-Ну тоді про кого?
-Я просто познайомилась сьогодні з одним хлопцем...
-І як він називається?
-Юнгі... Хосок залився сміхом.
-Що? Що не так?
-Хаххаха він тобі не говорив що Чімін його найкращий друг?
-Він сказав, що вони хороші друзі.
-Тобто найкращі друзі, хахаха Лінсу на тобі висить прокляття, то Чімін то його найкращий друг, хто наступний його брат? Ледь стримуючи сміх говорив Хося.
-Так в нього є ще й брат? Чомусь я навіть не здивована.
-Тому, що ти ще не знаєш що він в нашій школі вчиться.
-Ооо Боже все досить про цього ідіота, я зараз маю справи тому після цього уроку я змушена піти.
-Куди? Тобі потрібна допомога?
-Ні все в порядку, мені потрібно зустрітись з одною людиною.
-Ну добре, якщо що дзвони мені потрібно йти.
Після останнього уроку я вийшла із будівлі і побачила Юнгі який спершись на браму чекав мене. Я швиденько зійшла по маленьких сходинках і направилась в його сторону.
-І ще раз привіт, до мене підійшов Чімін і загородив дорогу,- ти додому?
-Ммм ні, мене потрібно йти вибач.
-Завжди, Лінсу чому ти мене уникаєш?
-Я? Уникаю? З чого ти взяв?
-З того що, вже третій раз намагаєшся змитись коли приходжу я.
-Тобі здається... але зараз мені дійсно потрібно йти.
-Якщо ти не додому, то куди? Те знає? Ти ж під домашнім арештом. "Чорт, точно домашній арешт, це все чепез тебе ідіот, я зарвз могла б погуляти з Юнгі, ааа як же ти мене бісиш" подумала я а потім сказала:
-Я зараз повернусь, і направилась до Юнгі.
-Ну що ти готова? Спитав хлопець.
-Ммм, вибач в мене сьогодні не вийде, в мене з'явились невідкладні справи. Давай погуляємо час наступний раз?
-Ну добре, тільки залиш мені свій номер телефону. Я вирвала з маленького блокнота клаптик паперу написала кілька цифр, тоді ще раз вибачилась, і повернулась до Пака...

Дякую,💜що дочитали цю частинв до кінця, чекайте нові частини😊🙃