Тільки через мій труп...

~Частина 4~

~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~
Ми сиділи вже 3 годину, включивши нудний історичний фільм на телевізорі. На годиннику було 2:40 і ми не знали як вбити час.
-Давай зіграємо в якусь гру, щоб трохи часу пройшло, тут здається є настільні ігри, сказав Чімін і почав шукати щось на поличках  маленького комоду.
-Давай, я теж пошукаю. На одній з поличок стояла потерта коробка з шахматами і колода карт.
-Це все що я знайшла, протягнула я дві маленькі коробочки.
-Ти вмієш грати в шахмати?
-Ні, я думала в шахмати вже ніхто не грає.
-Хахах я в 13 років мав 8 нагород з цієї гри.
-Ооо це круто.
-Я придумав що ми будемо робити.
-І що ж? Піднявши ліву брову спитала я. Він зробив кілька кроків і витягнув скляну пляшку від вина із сміттєвого відра.
-Що пляшка від вина робить в школі?
-Незнаю, але вона нам допоможе. Граєм "Пляшечку" на факти.
-Це як?
-Крутиш пляшку, якщо горло пляшки попадає на тебе говориш факт про себе на ту чи іншу тему.
-Добре, я не зовсім зрозумала, але давай. Ми сіли на підлогу один на проти одного.
-Тоді я почну, хлопець прокрутив пляшку і горло одразу зупинилось на мені.
-Почнемо з простого, факт про твою сім'ю.
-Ммм, не має значення який?
-Не має значення просто факт, усміхнувся Пак.
-Добре, ми з сім'єю вже 4 раз переїжджаємо, і можливо тут ми теж не на довго.
-Чому? Ти знову будеш переїжджати?
-Через татову роботу, я надіюсь що ні, мені тут сподобалось, але це не від мене залежить. Тепер моя черга.
Я прокрутила пляшку вона зуипилась на Чімінові:
-Ну що ж... цікавий факт про себе, про який ніхто не знає. Сказала я і єхидно усміхнулась.
-Ну... я ніколи не зустрічався з дівчиною.
-Серйозно? З вигляду не скажеш.
-Хахах звісно всім друзям втираю, що перезустрічався з всією школою, але це не так. Хлопець знову взяв пляшку прокрутив і горло зупинилось на ньому:
-Хахах давай ще один факт теж про свою сім'ю.
-Ммм це буде фактом, якщо я скажу що мої батьки були в 23 країнах світу.
-Ого ви так багато подорожуєте?
-Ні тільки вони, я за межі Кореї ще не виїжджав.
-Хахах зрозуміло. Моя черга... пляшка зупинилась на мені.
-Так давай перейдем до чогось цікавішого.
-І до чого ж?
-Давай інтимний факт.
-Що? Тобто інтимний?
-Нуу не знаю, сама подумай.
-Добре, я ніколи не цілувалась.
-Хахахаха серйозно? Хлопець заливаючись сміхом впав на підлогу.
-Що тут такого? Зніяковіло сказала я.
Тільки хлопець хотів щось відповісти як почулось, як відчиняються вхідні двері. Я швидко вийшла на коридор, а за мною і Чімін:
-Що ви тут робите? спитав охоронець блимаючи ліхтариком.
-Ми затримались в бібліотеці і ви нас закрили... сказала я.
-Вшивайтесь звідси поки ніхто не помітив. Ми швидко вийшли на вулицю.
-От голубята... сказав чоловік закриваючи двері.
Ми вийшли із подвір'я школи:
-Тебе провести?
-Ні дякую, я зараз подзвоню до Те він приїде по мене.
-Ну тоді я з тобою його почекаю. "Божее коли ти вже змиєшся звідси" подумала я і набрала номер Те. Він одразу підняв трубку:
-Те можеш по мене приїхати?
-А ти де? Сонним голосом сказав Кім.
-Я біля школи, нас відкрила охорона.
-Добре скоро буду...
-Ну ось він зараз приїде.
-Добре почекаємо.
Через 15 хвилин приїхав Те, я швидко сіла в машину не попрощавшись з Чіміном. Тільки я сіла в машину Техен вийшов підійшов до Чіміна і вони почали про щось весело говорити. Через кілька хвилин Те сів в машину.
-Про що ви так весело говорили?
-Ти чому не сказала що це Пак Чімін?
-Взагалі то я сказала, ви що знайомі?
-Це мій друг, з Пусана. Він завтра зайде до нас в гості.
-О ніі, що за день.
-А що не так?
-Він ідіот, який мене бісить.
-Мені все-одно він мій друг і ти повинна з ним теж подружитись.Він завів машину і ми поїхали. Приїхавши додому мама накричала і сказала що не дозволяє нікуди ходити найближчий тиждень, я навіть не була здивована. Після цього я знесилено плюхнулась на ліжко і одразу заснула.

Дякую,❤ що дочитали цю частину до кінця💋 чекайте нові частини😚