Тільки через мій труп...

~Частина 13~

Сльози текли самі по собі, комок в горлі заважав дихати.. Через кілька хвилин я зрозуміла що я накоїла. Від цього мені стало ще гірше, я хотіла просто оповернути час назад, хотіла все виправити та було пізно... Вже нічого не повернути. Я не могла зрозуміти навіщо... за що я так з ним? Мої думки перебив Те:
-Лінсу, ти що плачеш? Що трапилось? Чімін такий подавлений вийшов з будинку... я не міг його зупинити. Від цих слів я ще гірше заплакала.. Він сів біля мене.
-Невже ти йому відмовила..
-...Що? Ти знав..
-Так.. я знав, я думав в вас щось могло вийти. Це я винен не потрібно було йому допомагати.
-Ти не винен... це все я. Ненавиджу себе за це.
-Він тобі подобається?
-Я.. я не впевнена..
-...Значить я можу все виправити.. ще не все  втрачено, сказав він і направився до дверей.
-Що виправити? Техен! Але він не чув, а просто мовчки вийшов з кімнати. Я піднялась зачинила двері і лягла на ліжко.
Через годину музика та крики стихли. Вечірка закінчилась. І я почала засинати. Зранку я прокинулась в поганому настрої, апетиту не було тому, я не пішла на сніданок. Пролежавши в ліжку до 12 години, я почула стук в двері:
-Лінсу ти спиш? Еей ти в порядку? Чому ти не прийшла на сніданок? Твій брат хвилюється за тебе.
-Техен.. я погано себе почуваю я напевно захворіла тому ще трохи полежу.
-Добре я приготую обід, щоб ти спустилась через годину.
-Угу.. Щоб відволіктись я зайшла в instagram, але в стрічці нічого цікавого не було, мене не полишали думки про Чіміна. *Лінсу ти поступила як остання с*ка, навіщо ти пішла з Юнгі "прогулятись"? Навіщо ти взагалі зв'язувась з Юнгі? Ти ж знала що Чімінові буде боляче..*
Я й не помітила що так швидко пройшла година.
-Лінсу спускайся їсти, живо! Кричав Техен за дверима.
-Вже йду. Я ледь піднялась з ліжка і пішла на низ.
-Нареешті я думав ти не вилізеш з своєї кімнати, я подумав якщо ти погано себе почуваєш тобі потрібен курячий бульйон такщо ось. Він указав на невелику тарілку з горячим супом.
-Якщо ти його не з'їси я ображусь, я дууже старався.
-Добре я попробую. Суп справді був смачний, але мені їсти не хотілось. Тому я зїла лише кілька ложок.
-Техен ти казав що все виправиш, що це означає?
-Що? Я не пригадую щоб я щось таке говорив, сказав він і усміхнувся, по його усмішці було видно що він явно щось задумав.
-Я серйозно..
-Я теж, давай доїдай і йди відпочивай.
-Ні дякую я наїлась, я краще трохи прогуляюсь.
-Ти ж захворіла? Я що даремно готував суп?
-Ні не даремно, але я хочу прогулятись.
-Ну добре, йди розвій свої думки. Я ледь видавила з себе усмішку і пішла одягатись. Накинувши не себе перше що попалось я вийшла на вулицю, і направилась в сторону великого парку. В парку була маса народу, мабуть якесь свято або фестиваль. Багато атракціонів, маленькі вагончики з смаколиками, багато дітей бігало між деревами, весела музика звучала мабуть на все місто. Я вирішила дізнатись що це за свято і підійшла до таблички з оголошенями. Там я знайшла невелику листівку,  з якої зрозуміла що в місті проходить "Фестиваль ліхтарів" який триває кілька днів. Мені надоїла гучна музика тому я виршила повернутись додому. Тут я почула знайомий голос.
-О Лінсу ти теж тут? Я повернулась і побачила Юнгі.
-Привіт, та ні я вже йду. А ти з ким тут?
-З подругою, ти вже йдеш?
-Емм так.
-До речі Лінсу я хотів з тобою поговорити, це займе кілька хвилин.
-Ну.. добре. Ми присіли на лавочку і Юнгі почав:
-Лін... ти мене вибач.. за той поцілунок.. я не знаю що на мене найшло, надіюсь ти не відчуваєш до мене ніяких почуттів більших ніж просто дружба.
-Аа ти про це хотів поговорити, та ні все в порядку.
-Просто є дівчина, яка мені подобається і вона зараз десь купляє нам хот-доги.
-Хахах зрозуміло, в такому випадку я піду не буду вам заважати, я впевнена що ти закадриш її, засміялась я.
- Я постараюсь..Дякую, що зрозуміла мене правильно, до зустрічі.
-Папа. Юнгі зайшов в натовп і швидко зник. Після цієї розмови мені стало краще і я пішла додому. В дома я застала Те, який кудись поспішав. Він щось шукав і навіть не помітив що я прийшла.
-Кім Техен, ти якого милого будинок зносиш?
-...Що? О ти вже повернулась, слухай ти не бачила мій телефон?
-Ні, ти кудись збираєшся?
-Так в мене є деякі справи..
-Зрозуміло.
-Може я його в ванні забув, сказав Те і піднявся на гору, тут я почула звук повідомлення... знайшовши телефон під ліжком. Я побачила повідомлення від Чіміна:
"-Чого тобі треба? Я не в настрої.."
-О Лінсу ти знайшла його, дякую, сказав Те і забрав в мене телефон,- в мене є деякі справи.. Одним словом я скоро повернусь, як ти себе почуваєш?
-Набагато краще.
-Дуже..дуже добре, сказав він літаючи в своїх думках,- все мені пора. Після цих слів він швидко вийшов з будинку. Я піднялась в свою кімнату одягнула навушники, і почала читати свою улюблену книжку.
Через 15 хвилин до мене подзвонив брат:
-Ало Лін, ти в дома? Сказав хлопець.
-Так.. а що?
-Фуух добре, буть в своїй кімнаті і не висовуйся приблизно пів години.
-Мм добре, а що таке?
-Я... я приведу свою дівчину до нас додому, вона давно хотіла зайти до нас в гості.
-Дівчину? В тебе є дівчина? Стоп а мені чому сидіти в кімнаті?
-Бо по ідеї ти в подружки не тупи Лін.
-Добрее буду тихо сидіти.
-Дякуую.
~POV Kim Teahyung~
Я швидко вийшов на вулицю сів в машину. Тут я помітив повідомлення....