Тільки через мій труп...

~Частина 16~

Холодний ранок. *Я не хотіла щоб він наступив, але це сталось. Цілий тиждень я думала лише про одне, я хотіла зробити правильний вибір, хотіла щоб всім було краще...*
Сьогодні ми переїжджаємо.
Я вийшла з своєї кімнати і спустилась на низ, все було завалене коробками та валізами.
-О Лін, ти вже прокинулась, давай збирай речі і перевдягайся, автобус приїде через 2 години ти повинна встигнути зібрати свої речі. Швидко проговорила мама і направилась в ванну. Всі мої речі були давно в валізі, тому я вирішила останній раз зустрітись з Чіміном. Переодягнувшись я набрала його номер:
-Алло... тихо сказала я.
-Привіт Лін. Де зустрінемось?
-В парку?..
-Добре давай в парку. Через 20 хв.
-Угу..
Я вийшла з будинку і пішла в сторону парку. Через 15 хв я вже була на місці. Я навіть не звертала увагу на холод і сирість а просто чекала..
-Привіт, Лін, до мене підійшов Чімін і поцілував в лоб,- як ти?
-Не дуже..
-Ми впораємось. Хочеш каву чи чай?
-Ні, дякую. Я... я хотіла поговрити. Не сміло сказала я.
-Ми здається все обгворили.
-Я думаю що краще буде...
-Що? Я не могла підібрати слова, язик не слухався а всі думки в одну секунду зникли.
-Лін? Ей ти як?
-..Я думаю, нам краще нічого не починати..
-Лін..
-Я не хочу щоб ти чекав мене...давай просто залишимось друзями, так буде краще.
-Лін, це лише пів року..
-Чімін..
-Ок, я зрозумів. Не знаю що в таких ситуаціях говорять, мабуть.. дякую. Так, саме дякую. В вухах задзвеніло і  я побачила тільки спину Чіміна.. Саме так я знищила те, що навіть не встигло початись.
Можливо це був правильний вибір, можливо ні...

Дякую,💜що дочитали цю частину до кінця🌈 всіх люблю побачимось в на наступних частинах🤣😚 (і вибачте що так довго не виходила частина я просто лінива жопка🥰)