Тільки через мій труп...

~Частина 17~

Сонячне проміння пробиралось крізь жалюзі, і в сусідній кімнаті вже хтось по імені Техен влаштовував голодні ігри, і як тут не вбити власного брата? Я потягнулась за телефоном на годиннику тільки 6:22 що можна робити і суботу в 6 ранку? Піднявшись з ліжка я попленталась до кімнати Те:
-Я не смію питати, що ти тут блять робиш????
-Оо Лін ти вже прокинулась? Та я тут приставку чищу.
-І тому ти вирішив розбудити весь будинок?? Все в середині почало закипати.
-Ти що злишся?
-Ні просто настрій поганий, можливо через те що я не планувала прокидатись в 6:30 в суботу.
-Перш ніж, вб'єш мене заглянь в поштову скриньку там тобі лист прийшов.
-Добре, ти можеш ще пожити 15 хвилин. Я вийшла з кімнати брата і направилась на кухню, на столі стояла вся пошта. (З того часу як ми переїхали пройшло більше ніж пів року, через часті переїзди я закінчила школу на середній бал, тому ще ціле літо вчилась)
В горі паперу я помітила лист адресований мені.
-Ну що ж подивимось. Я швидко відкрила конверт, перебігшись по реченнях я зрозуміла....
-Мене прийняли?..О БОЖЕ мене прийняли! Мене прийняли в національний університет Корі в Сеулі!! Техеееен!
-Дякую що позбавила мене слуху, ну що збирай речі, через тиждень починається навчання майбутній Юрист.
-Мені це сниться?
-Можливо, все досить кричати батьків розбудиш, іди шукати квартиру, в якій будеш жити найближчі 5 років?
Нічого більше я не змогла сказати все, що змогла це обняти надокучаючого брата, і одразу побігла збирати речі.
~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~
Всі речі були зібрані таксі вже чекало під будинком.
-Так я нічого не забула? Плой..
-Плойку взяла, улюблене рожеве худі теж, косметику я допоміг збирати, ноутбук в тебе в руках, телефон в задній кишені а ще 34 пари джинсів і 272 кофти в валізі. Ти нічого не забула.
-Фух, ну добре.
-Забула одне, вклинився тато,- нас всіх обняти.
-Так Лін тобі вже пора не хвилюся ні про що, старанно навчайся і часто нам дзвони, добавила мама.
-Так мені пора вже, швидко всіх обнявши, ще щось сказала на останок я сіла в таксі.
-Буть хорошою дівчинкою, добавив Те.
-Не. буду. Бувайте.
Таксі рушило, і я знов повернулась до того, від чого тільки відірвалась. Я знову згадала про Чіміна, і про ті кілька місяців які я ледь доживала. Це був найважчий період в моєму житті, і я знову повертаюсь в Сеул. Так Лінсу все в порядку ти все пережила правильно? Чімін мабуть найшов когось кращого і щасливий з цією людиною, і я правда рада за нього, але від цього не краще. Так все Сеул великий не думаю, що я можу його зустріти.. надіюсь на це.
~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~
3 години на поїзді і от тебе зустрічає сонячний Сеул, потрібно швидше дібратись до своєї квартири і відпочити. Спіймавши таксі я  сказала адрес і машина рушила. Ми проїжджали повз бутіки, кафешки, фонтани і парки. Так Сеул справді красивий. Моя квартира не далеко від центру дивно, що вона не дорога. А хоча Те казав що в мене буде сусід мабуть тому така ціна, так це ще краще, двом веселіше.
Таксі підїхало до великого будинку. Знайшовши ключі від нового дому, я легко відмкнула під'їзд і викликала ліфт. Те сказав що мій сусід вже заселився. Цікаво чому Те вирішив все зробити за мене? Це я вже ніколи не дізнаюсь. Знайшовши свою квартиру я здивувалась, адже вона була відкрита. Зайшовши в неї мене зустрів красивий інтер'єр, все було в білих і сірих тонах, праворуч невелика вітальня з двома диванчиками та пуфіками, телевізор на столику, велике вікно з якого відкривався вигляд на парк, маленький коврик та комод а ще дуже багато вазонів, все було простенько, але красиво. Ліворуч була кухня в таких же тонах, не встигла я розглянути хоть щось як побачила за плитою спину хлопця.. Стоп хлопця?? Я буду жити з хлопцем?
-Емм привіт, тихо сказала я. Хлопець плавно повернувся і.. всі мої речі полетіли на підлогу різко потемніло в очах і...
~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~
{За тиждень до..}
{POV Teahyung}
Після довгих гудків нарешті відповіли:
-Алло?
-Здраствуйте Пак Чімін-щи я дзвоню вам щоб змінити ваше життя.
-Привіт Те, щось хотів?
-Та так нічого, хотів розповісти дещо.
-Ну давай розповідай.
-Кім Лінсу та сама кого ти любиш вона ж Лін, вона ж Лінсу, вона ж моя сестра, коротше Лін поступила в університет Корі... в Сеулі.
На тій стороні повисла гробова тиша.
-Язик проковтнув та? Так ось я пропоную, ні я заставляю тебе її повернути.
-Мм класно, бажаю їй успіхів чи як там.
-Бро ти себе чуєш? Це не ти часом останні пів року сидиш в депресії?
-В мене нема депресії! І взагалі я вже впорався з цим.
-Хтось би спорив я не буду. Прийдеться по старих методах, знову закрити вас в ванній на всю ніч? Давай ти не будеш мене бісити і станеш нормальним мужиком.
-Ну і як я маю це зробити?
-Елементарно Ватсон. Ти ж теж зїжджаєш від батьків так от.. ви знімете одну і ту ж квартиру Та-даа.
-Геніально, як?
-Чому мене оточують одні тугодуми? Коротше план такий: ти знімаєш кватриру по адресу: [аДрЕс] і магічним способом я допоможу Лін зняти ту ж квартиру, і вона навіть не буде здогадуватись що ти її сусід. А потім бадум тсс ви заїдете одночасно в квартиру і ти зробиш все можливе..  хоча вона ітак тебе любить такщо це буде не важко і бла-бла-бла. І все всі щасливі і я буду мати племінників.
-Так так притормози. Я не думаю що вона цього хоче.
-Захоче куди вона дінеться коротше я ще передзвоню, відключаюсь!
-Довбо... не встиг договорити Чім.
-Так мої плани як завжди геніальні.
~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~

Дякую🤩 що дочитали цю частину до кінця😚Продоовження, я саме з себе в шоці, я це зробила😅 Ну як вам??